Аналіз вірша Вечорова гармонія Шарль Бодлер

Шарль Бодлер Аналіз вірша “Вечорова гармонія”

Коротка біографія Бодлер Шарль П'єр , (1821-1867) французький поет. Народився в Парижі. Виховувався в закритому закладі в Ліоні , потім у коледжі Людовика Великого в Парижі , але був виключений . Насилу витримавши іспит на бакалавра , він хотів присвятити себе літературі . Зійшовся з О. Бальзаком , але не друкував своїх віршів , вважаючи їх недостатньо зрілими . У 20 років він відправився в Індію , але повернувся , пробувши там два місяці. Досягнувши повноліття , отримав 75 000 франків спадщини. У 1845 і 1846 Бодлер , відомий доти лише в тісних гуртках Латинського кварталу , виступив у пресі блискучими статтями про мистецтво.

Шарль П‘єр Бодлер Charles Pierre Baudelaire

“Вечорова гармонія” Надходить час, коли стебло співає росне, Немов кадило цвіт димує в тишині; Мелодій повіви зринають запашні, Меланхолійний вальс та очманіння млосне! Немов кадило, цвіт димує в тишині, І серце скрипки десь тремкоче стоголосне, Меланхолійний вальс та очманіння млосне, Як вівтар, небеса високі і смутні. І серце скрипки десь тремкоче стоголосне, Те серце, що труну ненавидить і в сні! Як вівтар, небеса високі і смутні, Упало в кров свою світило життєносне. Те серце, що труну ненавидить і в сні, З минувшини бере світання високосне, Упало в кров свою світило життєносне, Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Аналіз вірша Темою твору «Вечірня гармонія» є почуття, які відчуває ліричний герой, напередодні важливої ​​події. Ці почуття поет прирівнює до дзвону, звукам скрипки і зітханнями. Створюючи "Вечірню гармонію" автор прагнув передати читачеві муки ліричного героя, створюючи неповторний сюжет вірша. Думки мученика супроводжуються звуками скрипки і дзвоном дзвонів, надаючи віршу якусь драматичність. Що стосується ліричного героя, перед читачем відкривається внутрішній світ мученика, який напередодні неминучого катує свою душу, не в силах що-небудь змінити. За допомогою архаїзмів автор передає муки героя докладно і зрозуміло для розуміють і духовних людей.

Вечір викликає у героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Вірш дуже мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами асонансу. Кривавий захід сонця набуває символічного значення. Він уособлює душевні втрати, що завжди супроводжують життя людини. Але в останньому рядку звучить світла нота: згадка про кохану «Та сяє, мов потир, твоє лице мені». Невипадковою є згадка про потир, адже кохання набуває ознак святості. Саме таким і є це почуття.

Презентацію виконала учениця 10 класу Сафонова Катерина