Гносеологія. Теорія пізнання презентация

ГНОСЕОЛОГІЯ Лекція перша

План 1 Загальна характеристика процесу пізнання. 2 Суб’єкт та об’єкт пізнання, їхній взаємозв’язок. 3 Чуттєве та раціональне пізнання, їхні форми. 4 Поняття істини та її критеріїв. Діалектика абсолютного та відносного в об’єктивній істині.

1. Загальна характеристика процесу пізнання

Пізнання - це процес цілеспрямованого відображення дійсності у свідомості людини, обумовлений суспільно-історичною практикою людства, а також природною допитливістю людей.

Пізнання - це духовна діяльність, спрямована на здобуття нового знання.

Процес пізнання в цілому та кожен його елемент (компонент) зокрема мають конкретно-історичний характер.

Логіка (спрямованість) процесу пізнання - від пізнання явищ до пізнання сутності.

Чинники, що впливають на процес пізнання Соціокультурні чинники, Індивідуальні особливості того, хто пізнає. Активізує процес пізнання виникнення у людини та суспільства нових потреб.

- це розділ філософії, що вивчає природу та сутність процесу пізнання, передумови, межі, засоби, форми пізнання, відношення знання до дійсності тощо. - це розділ філософії, що вивчає природу та сутність процесу пізнання, передумови, межі, засоби, форми пізнання, відношення знання до дійсності тощо.

Пізнавальний оптимізм - точка зору, згідно з якою речі, явища, процеси в природі та людському житті (насамперед, їхня сутність) є пізнаванними.

Головна підстава для пізнавального оптимізму – успіхи суспільного розвитку в цілому.

Агностицизм - точка зору, згідно з якою сутність речей, явищ, процесів в природі та людському житті є непізнаванною.

Корені, підстави агностицизму гносеологічні корені (абсолютизація, або перебільшення, відносності, недосконалості й мінливості наших знань, складності та суперечності процесу пізнання й нескінченності, невичерпності, мінливості світу і людини як об'єктів пізнання); соціальні корені (вважається, що агностицизм особливо “розквітає” в періоди соціокультурних криз, суспільної нестабільності, зміни систем духовних цінностей, наукових картин світу, тощо).

Агностики розривають діалектичний зв'язок між сутністю і явищем.

2. Суб’єкт та об’єкт пізнання, їхній взаємозв’язок

Об’єкт пізнання – фрагмент буття, на який у даний момент спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта.

Діалектичний зв’язок між суб’єктом та об’єктом пізнання Суб’єкт пізнання, як правило, є підготовленим до того, щоб побачити в даному фрагменті буття свій об'єкт, тому його вибір зазвичай не є стихійним.

Діалектичний зв’язок між суб’єктом та об’єктом пізнання Суб'єкт і об'єкт пізнання взаємо-зв'язані процесом пізнання, передба-чають одне одного і поза цим зв'яз-ком не існують. Однак об'єкт пізнання - це певний фрагмент буття, що існує об'єктивно, таким і повинен пізнаватися; і суб'єкт також є відносно незалежним від об'єкта.

3. Чуттєве та раціональне пізнання, їхні форми

ФОРМИ ЧУТТЄВОГО ПІЗНАННЯ

Форми чуттєвого пізнання Відчуття – це відображення окремих сторін або ознак об'єктивно існуючих речей, Сприйняття – це відображення людиною об'єкту в його цілісності, в єдності його властивостей, Уявлення – це запам’ятовування цілісного чуттєво-наочного образу речі.

Відчуття (і взагалі всі форми чуттєвого пізнання) знаходяться під впливом як біологічних характеристик людини (її фізіології, генетики тощо), так і різноманітних соціокультурних чинників й умов, в яких живе і виховується людина, залежать від її індивідуальних характеристик, психологічних станів (а на них, у свою чергу, впливають соціокультурні чинники).

Форми раціонального пізнання

Поняття – форма мислення, у якій відображаються загальні та суттєві властивості, зв’язки, відношення речей, процесів, явищ.

Поняття є результатом абстрагування та узагальнення.

Логічна структура поняття Зміст поняття – сукупність суттєвих ознак речі, процесу тощо, відображених у даному понятті.

Судження – форма мислення, у якій що-небудь стверджується або заперечується щодо сутності речей, процесів тощо, про зв’язки між річчю та її властивостями, про відношення між речами.

Логічна структура судження:

Всі (квантор) берези (суб'єкт судження ) є (зв’язка) деревами (предикат судження). (Всі S є P) Деякі (квантор) книги (суб'єкт судження ) не є (зв’язка) підручниками (предикат судження). (Деякі S не є P)

Умовивід – форма мислення, в якій з одного, а частіше двох та більше суджень (засновків) виводиться нове судження (висновок).

Види умовиводів

Судження та умовивід – форми руху понять.

Сенсуалізм

4. Поняття істини та її критеріїв. Діалектика абсолютного та відносного в об’єктивній істині

Об’єктивна істина - це знання, яке відповідає об’єктивній реальності.

Абсолютна істина – знання повне, вичерпне, всебічне.

Будь-яка об’єктивна істина є одночасно як абсолютною, так і відносною.

засіб, за допомогою якого встановлюється відповідність наших знань об’єкту.

Основні критерії істини Практика Пізнавальний Логічний