Родина Filoviridae презентация

Лекція № 22 Родина Filoviridae Морфологія вірусних часток Фізико-хімічні властивості Особливості реплікації Особливості епідемічного процесу Патогенез Діагностика Профілактика

Родина Filoviridae 1 рід Marburgvirus - марбургвірус озера Вікторія (раніше – вірус Марбург). Нині відомо шість штамів цього вірусу: Музоке (Кенія, 1980), Ратажак (Західна Німеччина, 1967), Попп (Західна Німеччина, 1967), Воеже (Югославія, 1967), Озолін (Зімбабве, 1975) і штам Марбург Равн (Кенія, 1987). 2 рід Ebolavirus - еболавіруси Берегу Слонової Кістки (раніше – вірус Ебола Кот-д’Івуар) – штам Кот-д’Івуар (Ліс Тай, 1994), чотири штами еболавірусу Рестон (раніше – вірус Ебола Рестон): Рестон (1989), Філіппіни (1989), Сієна (1992), Техас (1996), два штами еболавірусу Судан – Боніфац (1976) і Малео (1979), шість штамів вірусу Заїр (раніше – вірус Ебола Заїр): Іаїнга (Заїр, 1976), Заїр (Заїр, 1976), Екрон (Заїр, 1976), Тандала (Заїр, 1977), Кіквіт (Заїр, 1995), Габон (Заїр, 1994–1997) і вірус Бундібугіо (Уганда, 2007). 3 рід Cuevavirus - Lloviu cuevavirus (кажани)

Морфологія Віріони мають вигляд довгих ниткоподібних часток, що іноді галузяться, а іноді мають U-подібну форму, нагадують цифру "6" або кільце. Діаметр віріонів – 80 нм, а довжина сильно варіює (може досягати 14000 нм). Довжина однієї інфекційної частки після виділення становить від 790 (марбургвіруси) до 970 нм (еболавіруси). Віріони мають ліпідовмісну зовнішню облонку з поверхневими виступами, що оточує досить жорсткий спіральний нуклеокапсид. Пепломери, занурені в ліпідний бішар, складаються з єдиного глікопротеїду. Вони вкривають поверхню вірусної частки й мають довжину 10 нм. До складу віріона входить полімеразний комплекс і білки матриксу. Діаметр нуклеокапсиду 50 нм. Центральний канал чітко виражений, діаметром 20 нм. Крок спіралі становить 5 нм.

Електронномікроскопічне зображення віріонів вірусу Ебола та Марбург Електронномікроскопічне зображення віріонів вірусу Ебола та Марбург

Геном Геном - єдина молекула олРНК негативної полярності з молекулярною масою 4,2 х 106 Да. Відсотковий вміст РНК –1,1 % сухої маси частки. Довжина повного геному становить 18,9–19 тис. о. Нуклеотидні послідовності на 3’-кінці комплементарні подібним ділянкам на 5’-кінці. На 5’-кінці негативного ланцюга відсутній ковалентно приєднаний термінальний білок, геном не містить кеп-структуру. На 3’-кінці є консервативні послідовності. На 3-кінці відсутня послідовність полі(А). Вірусний геном містить інформацію про структурні й неструктурні білки.

Білки До складу віріона входять: поверхневий глікопротеїн, зосереджений в оболонці (GP), нуклеокапсидний (NP), мінорний нуклеопротеїн, транскрипційний активатор (VP30), ко-фактор полімерази (VP35), РНК-залежна РНК-полімераза ( L), матриксний білок, мембрано-асоційований білок (VP40), мембрано-асоційований білок (VP24). Неструктурні : Супер малий секреторний білок (SsGP) Пре-малий /секреторний білок (pre-sGP)

Ліпіди Склад ліпідів ліпідної оболонки віріона такий самий, як оболонки клітини-хазяїна.

Фізико-хімічні властивості Маса віріонів 382 х 103 кДа. Плавуча густина в градієнті CsCl становить 1,32, а в калій-тартатному градієнті – 1,14 г/см3. Коефіцієнт седиментації 1,4 S. Точка температурної інактивації 60 оС (упродовж 30 хв). В умовах in vitro віріони відносно стійки під час зберігання при температурі 15–20 оС. Віріони чутливі до органічних розчинників, фенолу (фенольних дезинфектантів), формальдегіду та β-пропіолактону. Ультрафіолетове та радіаційне опромінювання спричиняє інактивацію віріонів. Відносно стійкі в межах рН від 5 до 8.

Біологічні властивості Марбургвіруси та еболавіруси викликають розвиток геморагічних гарячок. Марбургвірус отримав назву від міста Марбург, де спостерігався спалах захворювання в працівників лікарні, які заразилися від мавп, імпортованих з Африки.

Біологічні властивості Назва вірусу Ебола походить від назви річки в Демократичній республіці Конго (Заїр). Переважно ці віруси виділяють від хворих з Африки (субтипи Судан, Заїр, Кот-д’Івуар і Бундібугіо), проте штам Рестон був виділений від макак із Філіппін (перший випадок в Азії). Природний хазяїн для цих захворювань невідомий.

Смертність під час спалахів захворювань становить 23–33% для марбургвірусів та 53–88% – для еболавірусів. Індекс контагіозності для гарячки ебола досягає 95%. Філовіруси належать до першої групи патогенних мікроорганізмів (четверта група особливо небезпечних патогенів за класифікацією ВООЗ). З ними можна працювати лише в лабораторіях особливого утримання з дотриманням найсуворіших правил техніки безпеки.

Епідеміологія Передача - прямий контакт з кров'ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини, - контактний механізм передачі, який має різні шляхи реалізації (в т.ч. статево, ятрогенного) Для гарячки Ебола характерні 3-5 послідовних передач вірусу.

Ризик зараження Мисливці – при білуванні кажанів, мавп, інших заражених тварин, а потім передають інфекцію іншим людям Похоронні обряди! – прямий контакт з тілом померлого Працівники Охорони здоров'я –відсутність відповідних заходів інфекційного контролю і належних бар'єрних методів захисту Використання контамінованих інструментів, приладів тощо у медичному закладі.

Загалом у 8 країнах (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал, Малі, США, Іспанія) поширення епідемії хвороби, яку спричинює вірус Ебола, станом на 23 листопада 2014 року (47-й тиждень епідемії) з початку січня 2014 р. (1-й тиждень епідемії) зареєстровано 15 935 випадків хвороби, зокрема 5 689 смертей, захворіло 592 медичних працівника, 340 з них померло. У 4-х країнах (Нігерія, Сенегал, США, Іспанія) ВООЗ констатує, що подальше передавання інфекції припинено[8]. Загалом у 8 країнах (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал, Малі, США, Іспанія) поширення епідемії хвороби, яку спричинює вірус Ебола, станом на 23 листопада 2014 року (47-й тиждень епідемії) з початку січня 2014 р. (1-й тиждень епідемії) зареєстровано 15 935 випадків хвороби, зокрема 5 689 смертей, захворіло 592 медичних працівника, 340 з них померло. У 4-х країнах (Нігерія, Сенегал, США, Іспанія) ВООЗ констатує, що подальше передавання інфекції припинено[8].

Патогенез Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки респіраторного тракту і мікротравми на шкірі. На місці вхідних воріт інфекції видимі зміни не розвиваються. Характерна швидка генералізація інфекції з розвитком загальної інтоксикації і тромбогеморагічого синдрому. Гострий початок захворювання з гарячки збігається з розвитком інтенсивної вірусемії з поліорганною дисемінацією збудника.

Ураження клітин і тканин різних органів, імовірно, обумовлене як прямою цитопатичною дією вірусу, так і аутоімунними реакціями. Вірус Ебола через ряд патофізіологічних механізмів здатен гальмувати на ранній стадії хвороби імунну відповідь.

Розвиток порушень мікроциркуляції і реологічних властивостей крові проявляється капіляротоксикозом з тяжким геморагічним синдромом, периваскулярними набряками, синдромом внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдромом). Розвиток порушень мікроциркуляції і реологічних властивостей крові проявляється капіляротоксикозом з тяжким геморагічним синдромом, периваскулярними набряками, синдромом внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдромом). Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція є провідним синдромом, що виявляється гістологічно. Патологічні зміни в органах у вигляді вогнищевих некрозів, розсіяних геморагій в клінічній картині виявляються ознаками гепатиту, інтерстиційної пневмонії, панкреатиту, запаленням яєчок (орхіту) тощо.

Початковий період Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше з'являється сухий кашель, сухість і пирхо́та в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-й день хвороби з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. В окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігають на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон'юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість.

Розгорнутий період З 3-6-го дня хвороби можуть розвиватись дисфагія і геморагічний синдром, який проявляється шкірними і субкон'юнктивальними крововиливами, «кривавими сльозами», кровотечами з ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією. Зовнішні кровотечі явно переважають над внутрішніми. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. В разі сприятливого перебігу хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово. Астенізація триває місяцями.

Ускладнення геморагічний шок; крововиливи в надниркові залози з розвитком гострої їх недостатності; гостра серцево-судинна недостатність; набряк легень; набряк-набухання головного мозку (ННГМ); зрідка гостра печінкова недостатність.

Діагностика При дослідженні загального аналізу крові спостерігається лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, збільшена швидкість осідання еритроцитів. Біохімічні методи дослідження — визначається гіпокаліємія, гіпонатріємія, зниження білка в плазмі крові, підвищення активності амінотрансфераз, ацидоз, гіпокоагуляція. У загальному аналізі сечі — протеїнурія, іноді гематурія. Рання діагностика Утруднена Ознаки та симптоми дуже подібні до інших інфекційних ГГ Лабораторні дослідження ПЛР - в будь-якому біологічному матеріалі, взятому від людини в перші 14 днів захворювання РНІФ та ELISA Вірус культивують і виділяють, заражаючи культури клітин, внутрішньоочеревинно морських свинок або шляхом внутрішньомозкового зараження новонароджених мишей. Високий вміст вірусу в крові і органах в гострому періоді дає можливість поставити діагноз на основі електронно-мікроскопічного обстеження.

Терапія Специфічної терапії не розроблено. Патогенетичне лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, дегідратації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби. Zmapp, ZMAb, малі інгибуючі РНК у препараті siRNA, противірусних препаратів фавіпіравір, бринцідофівір, тореміфін, інтерферонів, аміодарона.

Неспецифічна профілактика Проводиться як і при інших геморагічних гарячках. Необхідна належна медична ізоляція хворих, запобігання контакту медичних працівників і інших людей з вірусом — найбільш ефективний спосіб профілактики передачі хвороби від людини до людини.

Розробка вакцини 1. National Institute of Allergy and Infectious Diseases (NIAID) and GlaxoSmithKline (GSK) -NIAID/GSK Ebola vaccine candidate -developed both antibody and T-cell responses made from two Ebola virus gene segments incorporated into a chimpanzee cold virus vector (called chimp adenovirus type 3 or ChAd3) - ChAd3 Ebola virus vaccine (ChAd3-ZEBOV ) GSK &US National Institutes of Health’s Vaccine Research Center (VRC) - GSK/NIH Ebola vaccine candidate rVSV-ZEBOV 2. ДНЦ «Вектор» - стадія доклінічних досліджень