Тарас Григорович Шевченко. Життєвий і творчий шлях презентация

Тарас Григорович Шевченко Життєвий і творчий шлях Учениці 4-Б класу Духопел Аліси

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню.

З дитинства був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років коли він залишилися без матері. Коли ж через два роки помер і батько, хлопець пішов у найми. Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі. З дитинства був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років коли він залишилися без матері. Коли ж через два роки помер і батько, хлопець пішов у найми. Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі.

Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця» Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця»

Коли Тарасові минуло 17 років, він опинився зі своїм паном у Петербурзі. Коли Тарасові минуло 17 років, він опинився зі своїм паном у Петербурзі. У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря».

У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Їх об’єднує казково-фантастичний світ, створений автором. У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Їх об’єднує казково-фантастичний світ, створений автором.

Після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині. Після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині.

Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення. Вихід «Кобзаря» став епохальним явищем. Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення. Вихід «Кобзаря» став епохальним явищем.

Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Ця книжка для учнів недільних шкіл була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книжки було видано власним коштом поета. Продавалися вони лише по 3 копійки, щоб їх могли купити й найбідніші селяни. «Буквар» став найкращим дарунком для дітей, яких поет щиро любив. Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Ця книжка для учнів недільних шкіл була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книжки було видано власним коштом поета. Продавалися вони лише по 3 копійки, щоб їх могли купити й найбідніші селяни. «Буквар» став найкращим дарунком для дітей, яких поет щиро любив.

Думи мої, думи мої,  Лихо мені з вами!  Нащо стали на папері  Сумними рядами?..  Чом вас вітер не розвіяв  В степу, як пилину?  Чом вас лихо не приспало,  Як свою дитину?..  Бо вас лихо на світ на сміх породило,  Поливали сльози... чом не затопили,  Не винесли в море, не розмили в полі?.  Не питали б люде, що в мене болить,  Не питали б, за що проклинаю долю,  Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—  Не сказали б на сміх...  Квіти мої, діти!  Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?  Думи мої, думи мої,  Лихо мені з вами!  Нащо стали на папері  Сумними рядами?..  Чом вас вітер не розвіяв  В степу, як пилину?  Чом вас лихо не приспало,  Як свою дитину?..  Бо вас лихо на світ на сміх породило,  Поливали сльози... чом не затопили,  Не винесли в море, не розмили в полі?.  Не питали б люде, що в мене болить,  Не питали б, за що проклинаю долю,  Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—  Не сказали б на сміх...  Квіти мої, діти!  Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? 

Реве да стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива, Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма. I блiдий мiсяць на ту пору, Iз хмари де-де виглядав, Неначе човен в синiм морi То виринав, то потопав. Ще третi пiвнi не спiвали, Нiхто нiде не гомонiв, Сичi в гаю перекликались, Та ясен раз-у-раз скрипiв. Реве да стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива, Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма. I блiдий мiсяць на ту пору, Iз хмари де-де виглядав, Неначе човен в синiм морi То виринав, то потопав. Ще третi пiвнi не спiвали, Нiхто нiде не гомонiв, Сичi в гаю перекликались, Та ясен раз-у-раз скрипiв.

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає! Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає!

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!