Тема 5. Соціальна екологія (СЕкл) презентация

Тема 5. СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ (СЕкл) НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ Причини, що зумовили виникнення СЕкл Соціоекосистеми – як об’єкти вивчення СЕкл СЕкл: теоретична й прикладна Структура середовища життя людини ЛІТЕРАТУРА Закон України Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. від 21.12.2010 р. № 2818-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 26, ст.218). [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2818-17  Розпорядження КМУ від 25.05.2011 р. № 577-р. Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/577-2011-%D1%80 Білявський Г.О. Основи екології: Навчальний посібник / К.: Либідь, 2006. - 408 c. [Електронний ресурс] - Режим доступу: extbooks.net.ua/content/view/4904/43/ Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. – 597 с. Реймерс Н.Ф. Экология. (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). - М: Россия Молодая, 1994. – 367 с.

1. Причини, що зумовили виникнення СЕкл [3, 5] Види взаємодії людини з природою Безпосередня - загальний для всіх організмів біологічний обмін речовин в процесі харчування, дихання, видільних функцій. Зміна фізичного середовища – стану повітря, якості води і їжі, клімату, потоку сонячної радіації й ін. – відразу ж впливає на здоров'я і працездатність людини. Опосередкована - створення на Землі свого культурного середовища у зв'язку з ростом наукового, технічного і соціального прогресу. Виникло протиріччя між обмеженими можливостями біосфери, і зростаючими можливостями технічної інфраструктури людства.

СЕкл як наука Соціальна екологія – це наука, що вивчає взаємодію суспільства з навколишнім його життєвим середовищем існування – природно-соціально-культурним. Істотна відмінність екології від Секл: екологія, як біологічна наука вивчає закони, що керують життям тварин і рослин у природному середовищі їх існування. Природне середовище існування – це сукупність абіотичних і біотичних факторів, що впливають на живі організми, без коригувального впливу людини. Середовище життя людини – це сукупність природних (абіотичних і біотичних), технічних, соціальних і економічних, факторів, що безпосередньо і опосередковано впливають на здоров'я людини і суспільно-економічний розвиток суспільства.

2. Соціоекосистеми – як об’єкти вивчення СЕкл [3, 5] Соціоекосистеми (СцЕклС) є об'єктами вивчення СЕкл, складаються з двох підсистем: природної і соціально-економічної. 1. Природна підсистема складається з: живої природи і неживої природи, охоплює приповерхневу товщу земної кори, ґрунту, рослинність, тваринний світ, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря;

Компоненти оптимальної функціональної структури СцЕклС 1. Оптимальне функціональне зонування полягає в найбільш раціональному (з урахуванням економічних, соціальних і природоохоронних вимог) розподілі територіальних ресурсів соціоекосистеми між різними видами господарського використання: сільським господарством, будівництвом, промисловістю, рекреацією, і ін. Еколого-соціально-економічний оптимум зонування території: 60-67% - в природному стані з мінімальними антропогенними навантаженнями рекреаційного характеру, 20% - може використовуватися для активної рекреації з допущенням будівництва й індустрії розваг, 13-20% - для сільського господарства, промисловості і буферних зон.

3. СЕкл: теоретична й прикладна [3, 4, 5] Предметом теоретичної СЕкл є вивчення закономірностей взаємодії людського суспільства з навколишнім природним середовищем, розробка загальної теорії збалансованої взаємодії суспільства і природи. Предметом прикладної Секл є комплексне вивчення і моделювання регіональних і локальних соціоекосистем з метою визначення їх оптимальної функціональної структури. СЕкл вивчає стан та особливості формування навколишнього середовища у зв'язку з історичним розвитком і структурою природокористування, прогнозує розвиток довкілля з майбутнім людства.

Економіка природокористування та екологія людини Важливим розділом СЕкл є економіка природокористування, що вивчає: форми виробничих відносин у процесі взаємодії суспільства і природи; закономірності використання природних ресурсів людським суспільством з метою задоволення своїх потреб. Природокористування (за М. Ф. Реймерсом) - це сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження: видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Правила, принципи і закони СЕкл, які потрібно знати й виконувати (сформулювані М.Ф. Реймерсом) правило соціально-екологічної рівноваги (суспільство розвивається доти й остільки, доки й оскільки зберігає рівновагу між своїм тиском на середовище та відновленням цього середовища — природним і штучним); принцип культурного управління розвитком (в основу нових екологічних культури й моралі мають бути покладені ідеї природоцентризму та коеволюції); правило соціально-екологічного заміщення (переходи до більш екстенсивних і технологічних типів господарювання стають причиною екологічних криз, а ці останні провокують кризи соціально-економічні, що переходять у політичні); закон соціально-екологічної необоротності (розвиток людства не може рухатися від пізніших фаз до початкових); закон ноосфери В. І. Вернадського (в тому значенні, що коли людство не почне розумно регулювати тиск на природу, зважаючи на її закони, то вид гомо сапіенз зникне).

4. Структура середовища життя людини [3, 4, 5]

ТЕОРІЯ ІЄРАРХІЇ ПОТРЕБ АБРАХАМА МАСЛОУ [Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. Вид 2-е., випр., доп. –К.: Академвидав, 2007. – 464 с. (Альма-матер).]

Форми взаємодії суспільства і природи (у залежності від цілей і видів потреб, що задовольняються)

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА Екологічна політика – система заходів, зв'язаних із впливом суспільства на природу, і носить історичний характер. Для кожного способу виробництва характерні свої принципи екологічної політики, що відбивають представлення суспільства, панівних класів про ідеальні типи навколишнього середовища і методах природокористування. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ: оптимізація використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва; охорона природи від негативних наслідків людської діяльності; екологічна безпека населення. РІВНІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ міжнародна (глобальна), національна, регіональна. Для кожного з названих рівнів формується свій набір атрибутів: правова основа, інститути, механізми, пріоритети діяльності і т.д.

Ціль 6. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування [1, 2] підготовка та схвалення проекту Концепції 10-річних рамок політики сталого споживання та виробництва (ССВ) згідно з Йоганнесбурзьким планом дій, розроблення та реалізація Стратегії та національного плану дій до 2015 року; подальший розвиток національної системи кадастрів природних ресурсів, державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища; технічне переоснащення виробництва на основі впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів до 2020 року; запровадження до 2015 року системи економічних та адміністративних механізмів з метою стимулювання виробника до сталого та відновлюваного природокористування і охорони навколишнього природного середовища, широкого запровадження новітніх більш чистих технологій, інновацій у сфері природокористування; підвищення енергоефективності виробництва на 25 % до 2015 року та до 50 % до 2020 року порівняно з базовим роком шляхом впровадження ресурсозбереження в енергетиці та галузях, що споживають енергію і енергоносії;

Продовження: Ціль 6. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування [1, 2] збільшення обсягу використання відновлюваних і альтернативних джерел енергії на 25 % до 2015 року та на 55 % до 2020 року від базового рівня; збільшення до 2020 року частки земель, що використовуються в органічному сільському господарстві, до 7 %; створення до 2015 року екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища для стимулювання суб'єктів господарювання до раціонального природокористування; реформування до 2015 року діючої системи фондів охорони навколишнього природного середовища з метою посилення централізації коштів на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.