Збудники дерматомікозів презентация

ЗБУДНИКИ ДЕРМАТОМІКОЗІВ

Дерматомікози (дерматофітози) — це шкірні заразні хвороби тварин і людини, що характеризуються поверхневими ураженнями, високою контагіозністю. Викликають їх патогенні гриби дерматоміцети, або дерматофіти.

Відповідно до збудників — незавершених грибів — розрізняють трихофітію, мікроспорію і фавус (паршу)

Трихофітія (Trichophitia, трихофітоз, стригучий лишай) інфекційне захворювання тварин і людини, яке характеризується запальною реакцією шкіри і може перебігати у трьох клінічних формах: дисемінованій, плямистій і везикулярній

Збудник хвороби належить до роду Trichophiton, Tr. verrucosum - у врх, Tr. faviforme – у в р х, буйволів, зебу, оленів. Tr. eqwinum – у коней, Tr. Gypseum,Т. mentagrophytes, T. gallinae – у свиней, хутрових звірів, котів, собак, диких гризунів,птиці, рідко у коней і врх.

Tr. verrucosum Спори гриба одноклітинні, круглі або овальні. За величиною спор: великоспорові (5—8 мкм) і дрібноспорові (3—5 мкм) трихофітони. Міцелій гриба при культивуванні септований, рівний.

Trihophiton faviforme На агарі Сабуро, сусло-агарі та ін. сер-щах ріст помітний на 10 – 30 день при Т 23 – 30С. Ріст культури хар-ся появою шкірянистих, горбкуватих, складчастих колоній, оточених інколи борошнистою зоною.

Trichophyton equinum утворює на сусло-агарі білі бархатисті колонії плоскої форми

Резистентність В ураженій волосині трихофітони живуть 4—7 років. На поверхні ґрунту при Т 25—40 °С – 5 днів. У киплячій воді руйнуються за 2 хв, а при 60 °С — за 2 год. У гною збудник зберігається до 8 міс, 1—3 %-ний розчин формаліну вбиває його за 15 хв, а 1—3 %-ний розчин гідроокису натрію — за 20—ЗО хв.

Патогенність Трихофітією уражується велика рогата худоба, переважно телята, вівці, кози, коні, хутрові звірі, собаки та птахи. Сприйнятливіші молоді тварини.

Діагностика на основі клініко-епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень. Досліджують зіскрібки із свіжоуражених ділянок. Виділяють чисту культуру грибів.

Мікроскопічне дослідження При мікроскопічному дослідженні розщеплені волосини та лусочки на годинниковому склі заливають 10 %-вим розчином гідроокису натрію і витримують у термостаті про­тягом 30 хв, після чого матеріал переносять на предметне скло у краплю 50 %-го розчину гліцерину.

МІКРОСПОРІЯ найчастіше зустрічається у коней, котів, собак, свиней, кролів, хутрових звірів, лабораторних, а також деяких диких тварин. Дуже небезпечна для людини. Плямиста і дисемінуюча форми клінічно подібні до трихофітії. При атиповій та субклінічній формах ексудативні і запальні явища виражені слабо. Можуть бути ураженими лише окремі шерстинки без утворення лусочок та кірочок.

Збудники захворювання Гриби із роду Microsporum. У коней — М. equinum, М. саnis, М. distortum; у хутрових звірів, котів і собак - М. canis, M. lanosum, у свиней — М. nanum.

Мікроскопія (Microsporum canis) В уражених шерстинках знаходять прямі, розгалужені гіфи міцелію з рідкими перетинками. При мікроскопічному дослідженні виділених культур виявляють розгалужений міцелій з септами, у деяких видів — з ракетоподібними потовщеннями.

Microsporum gypseum

Культивування Гриб вважається швидкоростучим. На сусло-агарі, агарі Сабуро та ін.сер-щах ріст помітний уже на 5-й день. Колонії борошнисті, пухнасті, плоскі, гладенькі, інколи зморшкуваті з радіальними борозенками.

Резистентність В уражених волосинках гриб живе 2—5 років, а свою патогенність зберігає 1,5 року. В ґрунті вегетує з утворенням спор і залишається вірулентним. При Т 80 °С гине через 2 год, а кип'ятіння вбиває його за 3 хв. 1—3 %-ний розчин формаліну інактивує за 15 хв, а 3—8 %-ний розчин гідроокису натрію — за 20—30 хв.

Патогенність Мікроспорією хворіють коні, коти, собаки, телята, свині, хутрові звірі, мавпи, пацюки, тигри. Сприйнятлива людина. Випадки захворювання спостерігаються цілорічно, а особливо багато хворих виявляють восени і з настанням зими. Сприйнятливі тварини з першого дня життя.

Фавус — інфекційне захворювання птиці, рідко — ссавців, а також людини, яке характеризується ураженням шкіри, пір'я, кігтів, волосся, внутрішніх органів. Збудники захворювання — гриби із роду Achorion (син. Trichophyton), зокрема A. gallinae, A. quinckeanum, A. Schonleinі).

Trichophyton gallinae При мікроскопії препаратів із патологічного матеріалу знаходять тонкий міцелій з рідкими септами, в гіфах якого видно прямокутні клітини з двоконтурною оболонкою. Спори розміщено рядами або групами, мають округлу або багатогранну форму, діаметром 4—8 мкм. Гіфи гриба розміщуються вздовж пір'їн і часто оточено пухирцями повітря. Кінці гіф мають веретеноподібні утворення.

Культивування Trichophyton gallinae культивуються на агарі Сабуро, сусло-агарі при 25—ЗО °С. У вигляді білих, гладеньких, бархатистих колоній, які у старих культур стають зморшкуватими, борошнистими, мають рожевий чи малиновий колір. Під мікроскопом у культурі гриба видно спори, конідії і міцелій, який у дозрілому стані схожий на ланцюжки.

Резистентність Гриб досить стійкий у зовнішньому середовищі. Для дезінфекції рекомендують 2—3 %-ний розчин гідроокису натрію, 1— 2 % р-н фенолу, 5 % р-н креоліну, 20 % суспензію свіжогашеного вапна, лужний розчин формальдегіду.

Патогенність У природних умовах хворіють кури, індики, качки, дикі птахи. Коти, собаки, вівці, коні, мавпи хворіють рідко. Сприйнятливі білі миші, морські свинки, кролі. Люди хворіють у дитячому віці. Перенощиками фавуса можуть бути кліщі, що паразитують у птахів, і гризуни — у ссавців. Інкубаційний період — від 5 до ЗО днів.

Кандидамікоз захворювання тварин і людини, яке супроводжується ураженням слизових оболонок шлунково-кишкового тракту з появою сирнистих нашарувань. Збудник- Candida albicans

Це дріжджеподібні одноклітинні гриби, які мають псевдоміцелій, міцелій, бластоспори, псевдоконідії. На відміну від справжніх дріжджів вони не утворюють аски, тобто сумки — органа спороносіння. Бластоспори мають округлу, довгасту форму, розміром 2—5 мкм. Зустрічаються ланцюжки або грона по 6— 7 клітин. Внаслідок подовження клітин до 15—45 мкм виникає псевдоміцелій, який складається із 5—6 витягнутих клітин.

Культивування Аероби, добре ростуть на агарі Сабуро, сусло-агарі, картопляному і кукурудзяному агарах, курячих ембріонах і т. д. Формуються сметаноподібні, інколи кремові, вростаючі у субстрат, колонії розміром до 1 см. На рідких с-щах утворюють пристінне кільце і густий осад. Опт. рН 6—6,5, а рН 2,5—3,0 також допустиме і його дотримуються при очищенні від бактеріального забруднення. Культивується гриб при температурі 21—27 °С.

на агарі Сабуро

Біохімічні властивості у грибів роду Candida проявляються зброджуванням вуглеводів з утворенням кислоти та газу. Добре зброджують глюкозу, фруктозу, манозу, галактозу, мальтозу, сахарозу, лактозу, рафінозу. Деякі штами не зброджують сахарозу.

У культурі гриб стійкіший, ніж у патматеріалі, гною, мокротинні і т. д. Стійкість проявляється проти висушування, заморожування, розсіяного світла. У воді та ґрунті може зберігатися від 3— 7 до 12 міс. Гриби швидко руйнують препарати йоду, йодистого калію, розчини Люголя, йодогліцерину, 2 %-ний — однохлористого йоду, брильянтової зелені, слабого розчину калію перманганату, 20 %-ний розчин фор­маліну і т. д.

Патогенність Гриб уражує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту і сечостатевих шляхів тварин і людини. Частіше хворіють індиченята, курчата, гусенята, каченята, можуть заразитися поросята, ягнята, телята, цуценята. Із лабораторних тварин сприйнятливі миші, кролі, морські свинки, пацюки. Добре культивується гриб на курячих ембріонах, які гинуть через 1—2 доби після зараження.

Лабораторна діагностика включає мікроскопію патматеріалу, де виявляють міцелій, псевдоміцелій і бластоспори. Необхідне виділення чистої культури, визначення вірулентності і видової належності. Біопробу ставлять на кролях, мишах або добових курчатах, а також проводять гістологічні дослідження. Кандидамікоз слід диференціювати від туберкульозу, віспи птахів, авітамінозу.