Етапи розвитку української філософської думки презентация

Етапи розвитку української філософської думки Підготувала Студентка II МС 13 (2б) Кухтій Марія

План 1.Розвиток філософії: а)перший період; б)другий період; в)третій період 2.Зародження філософських ідей: а)перший етап; б)другий етап; 3. Формування літературно-писемної мови; 4. Поширення в Київській Русі збірок висловів філософів; 5. Мислителі, письменники, публіцисти; 6. Синкретизм; 7. Різноманітність підходів до розв'язання проблем з боку філософії; 8. Теїстичність - розвиток під егідою церкви, церковного світогляду; 9. Етизація; 10. Історіософічність; 11. Розпад Київської держави.

Перший період Припадає на час існування Київської русі. Виникнення філософської думки в Україні пов’язане з появою історичної спільності - український народ як високорозвинена спільнота. Філософія народу зумовлена духом віри, любові і надії, прагненням до свободи. Філософська думка Київської Русі відбувалася у процесі розв’язання суперечностей між міфом і християнством (988 р Період цей можна назвати “Людіна - Бог”, пізнання речей божих і людських, життя в істині, серце - центр зіткнення і взаємодії протиборючих сил, орган віри. Проблеми співвідношення тіла і душі. У 1238 р. період був перерваний татаро-монгольською навалою аж до 1480 р., а також розбратом самої Русі, князі вели нищівну політику проти свого народу. Філософія цього періоду пов’язана з Християнством, релігією.

Другий період ХVI -XVIII ст Виникнення братських шкіл, козацтво українське, виникнення Острозького культурного освітнього центру, а згодом і Києво-Могилянська академія 1632-1701рр.(заснована Петром Могилою). Цей період можна назвати "Людина - Всесвіт". Роль і місце людині в світі. Це одержало назву онтологія - вчення про буття. Такі відомі діячі: Гізель - теорія образів. Копинський - здобуття істини, Т.Прокопович - теорія споглядання і досвіду, Щербацький - світ і людина, проблеми руху, простору і часу. Взаємозв'язок волі і розуму. Сенс життя у сумлінній праці. Мохна відмітити, що в цей період - професійний розвиток онтології (професори КМА). Учень КМА - Сковорода - засновник української класичної філософії. Філософія його - це життя. Головне у людині - це емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає думка, стремління і почування. Звернення до Біблії. Вчення 2 натури і 3 світи. Шлях до щастя - сродна праця, як Бог призначив людині для виконання. З 1720 року почався процес жорсткої русифікації України. У 1763 році забороняється викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії, а в кінці XVIII ст. закриваються українські школи.

Третій період - XIX ст. - початок ХХ ст. Людина нація - національна ідея. Період формування нації. Ядро української духовності збереглося, хоча існувало у російській оболонці. Це зумовило специфічність (російськомовність української філософсько-світоглядної культури ХІХ - початку ХХ ст. Захоплення ідеями німецької класичної філософії - Кант, Фіхте, Шеллінг. 1845 р. - організується в Києві Кирило-Мефодіївське товариство - таємне. З нього вийшли Костомаров, - "Книга буття українського народу" - пророцтво українського народу, його майбутнє , стаття "Две русские народности" - порівнює українську і російську ментальність. П.Куліш - спрямованість на внутрішнє людини - серце. Шевченко - суто національний поет, заклик до свободи. Юркевич - філософія серця - як Драгоманов - виступав за зв'язок українців з росіянами.

Зародження філософських ідей Київська Русь — перша східнослов'янська держава, де в межах духовної культури здійснювалося становлення вітчизняної філо­софської думки. Але визначити «момент» виникнення філософії як такої, звісно, ніхто не може, оскільки її становлення — це тривале накопичення узагальнених знань про довколишній світ. Можна лише з певністю сказати, що для вітчизняної культури у становленні давньоруської філософської думки принципове значення мав процес християнізації Київської Русі (988). Перемога християнства в кінці X століття мала своїм наслідком проникнення античних та середньовічних філософських ідей на Русь через Візантійську імперію та сусідню Болгарію. Цей час і є початком розвитку філософської думки у стародавній Русі.

Перший етап Філософська думка Київської Русі відбувалась у процесі розв’язання суперечностей між міфологічним світоглядом і християнством. Київська Русь - 1 держава продемонструвала приклад законом переходу від міфології до релігії і від релігії до філософії.

Другий етап Другою важливою передумовою виникнення, поширення та розвитку філософських ідей у Київській Русі є писемність. Істори­ки вважають, що писемність на Русі виникає відразу після утворен­ня слов'янської азбуки Кирилом та Мефодієм, тобто з початку X століття, а набуває розвитку і поширення з середини X століття. Про це свідчать, наприклад, тексти договорів, укладених князями Олегом та Ігорем у 907, 911, 944 роках, їх складали грецькою мовою і відразу ж перекладали і писали руською.

Важливим етапом у зародженні філософської думки на Русі є формування літературно-писемної мови, коли, у зв'язку з введенням християнства, почався масовий переклад книг. Важливим етапом у зародженні філософської думки на Русі є формування літературно-писемної мови, коли, у зв'язку з введенням християнства, почався масовий переклад книг.

Поширення в Київській Русі набули і збірки висловів давньо­грецьких та римських філософів. Однією з таких збірок була збірка «Бджола», де містилися уривки з філософських творів Платона, Арістотеля, Сократа, Піфагора, Демокріта, Епікура, Анаксагора та інших. Завдяки таким творам, як «Повість про царевича Іосафа» та «Повість про Акіра премудрого», Давня Русь знайомилася з філо­софською думкою середньовічного Сходу. Поширення в Київській Русі набули і збірки висловів давньо­грецьких та римських філософів. Однією з таких збірок була збірка «Бджола», де містилися уривки з філософських творів Платона, Арістотеля, Сократа, Піфагора, Демокріта, Епікура, Анаксагора та інших. Завдяки таким творам, як «Повість про царевича Іосафа» та «Повість про Акіра премудрого», Давня Русь знайомилася з філо­софською думкою середньовічного Сходу.

Мислителі, письменники, публіцисти були не тільки серед осіб ду­ховного звання, хоча саме вони переважають у середньовічний пері­од. Значним культурним діячем Київської Русі серед мирян, безсумнів­но, є князь Київський Володимир Мономах, автор «Повчання». Це один з небагатьох текстів, де поданий етичний кодекс поведінки мирян. Мислителі, письменники, публіцисти були не тільки серед осіб ду­ховного звання, хоча саме вони переважають у середньовічний пері­од. Значним культурним діячем Київської Русі серед мирян, безсумнів­но, є князь Київський Володимир Мономах, автор «Повчання». Це один з небагатьох текстів, де поданий етичний кодекс поведінки мирян.

 Для філософської культури Київської Русі характер­ний синкретизм, тобто нерозчленованість. Річ у тім, що в культурі Давньої Русі не існувало ще розподілу між різними сферами духов­ної діяльності людини. Кожен твір тієї епохи для нас є водночас пам'яткою і історії, і літератури, і філософії.  Для філософської культури Київської Русі характер­ний синкретизм, тобто нерозчленованість. Річ у тім, що в культурі Давньої Русі не існувало ще розподілу між різними сферами духов­ної діяльності людини. Кожен твір тієї епохи для нас є водночас пам'яткою і історії, і літератури, і філософії.

для філософської думки тієї епохи характерна різно­манітність підходів до розв'язання тих чи інших проблем. Вона розвивається не як монолог, обмежений православною догмою, а як поліфонія (багатоголосся) різних позицій. для філософської думки тієї епохи характерна різно­манітність підходів до розв'язання тих чи інших проблем. Вона розвивається не як монолог, обмежений православною догмою, а як поліфонія (багатоголосся) різних позицій.

Для філософської думки того періоду характерна теїстичність, тобто розвиток під егідою церкви, церковного світогляду. Однак, будучи теїстичною, вона не була теологічною. Річ у тім, що давньоруські книжники здебільшого були не теоло­гами, не релігійними проповідниками, а політиками, їх непокоїли пе­редусім соціально-політичні та етичні проблеми. Проте їх праці ство­рювалися під великим впливом релігійної ідеології. Тож філософська культура того періоду є теїстичною, але не теологічною.  Для філософської думки того періоду характерна теїстичність, тобто розвиток під егідою церкви, церковного світогляду. Однак, будучи теїстичною, вона не була теологічною. Річ у тім, що давньоруські книжники здебільшого були не теоло­гами, не релігійними проповідниками, а політиками, їх непокоїли пе­редусім соціально-політичні та етичні проблеми. Проте їх праці ство­рювалися під великим впливом релігійної ідеології. Тож філософська культура того періоду є теїстичною, але не теологічною. 

Для філософської культури Київської Русі характерна етизація. Це означає, що розгляд будь-яких проблем здійсню­вався книжниками з позиції етики: через конфлікт сил добра і зла. Для філософської культури Київської Русі характерна етизація. Це означає, що розгляд будь-яких проблем здійсню­вався книжниками з позиції етики: через конфлікт сил добра і зла.

Для філософської думки періоду становлення характерна історіософічність. Тобто центральною проблемою філо­софської думки Київської Русі була проблема вироблення уявлень про людську історію. Для філософської думки періоду становлення характерна історіософічність. Тобто центральною проблемою філо­софської думки Київської Русі була проблема вироблення уявлень про людську історію.

Можна стверджувати, що вже в епоху розвитку Київської Русі були закладені підвалини філософського мислення, сформульовані основні поняття та категорії, засвоєні і творчо пристосовані до руської дійсності елементи візантійської, а через неї грецької та східної філософської культури. Можна стверджувати, що вже в епоху розвитку Київської Русі були закладені підвалини філософського мислення, сформульовані основні поняття та категорії, засвоєні і творчо пристосовані до руської дійсності елементи візантійської, а через неї грецької та східної філософської культури.

Подальший розпад Київської держави, міжусобиці, перенесення шляхом обману в 1169 році єпископом Федором митропольної кафедри в місто Володимир негативно вплинули на розвиток духовної культури та філософської думки на Русі. Та Русь чекали ще більші випробування, а саме — татаро-монгольське іго, що відкинуло її розвиток на сотні років.

Дякую за увагу!