Франческо Петрарка. Історичні персоналії презентация

Франческо Петрарка Історичні персоналії

Франческо Петрарка Франческо Петрарка – італійський поет та літописець, ранній гуманіст. Народився 20 липня 1304 року. Помер 19 липня 1374 року.

Портрет

Франческо Петрарка народився в Ареццо, поблизу Флоренції в родині флорентійського нотаріуса. Він змалку подорожував з батьком. Петрарка вивчає право в університетах Монпельє та Болоньї, але більше цікавиться літературою та письменництвом. В Авіньйоні працює клерком в кількох конторах.

Діяльність Франческо Петрарка розпочинає власну літературну діяльність. Серед творів Петрарки – трактати, поеми, сонети, канцони, секстини, балади, мадригали, листи, афоризми та інші жанри. Твори Петрарки розділяються на дві частини: латиномовні (вони, в основному, мають історичне значення) та італійську поезію (яка, в основному, і зумовила всесвітню славу поета). Петрарку вважають родоначальником гуманістичної культури епохи Відродження, поряд з Данте і Боккаччо – творцем італійської літературної мови.

Твори Збірка “Канцоньєре” (“Книга пісень”)  – лірична сповідь Петрарки, поетична історія його кохання. У збірці 365 творів. Роботу над нею поет розпочав ще у 1330-ті роки, а закінчив незадовго до смерті.

Найвідоміші твори латинською мовою: філософський трактат „Моя таємниця, або Книга бесід про презирство до світу” (1343), цикл дидактичних поем („Тріумф кохання”, „Тріумф цноти”, „Тріумф Смерті”, „Тріумф Слави”, „Тріумф Часу”, „Тріумф Вічності”); поема „Африка”; лірична збірка „Буколіки”; автобіографія „Лист до нащадків”. Найвідоміші твори латинською мовою: філософський трактат „Моя таємниця, або Книга бесід про презирство до світу” (1343), цикл дидактичних поем („Тріумф кохання”, „Тріумф цноти”, „Тріумф Смерті”, „Тріумф Слави”, „Тріумф Часу”, „Тріумф Вічності”); поема „Африка”; лірична збірка „Буколіки”; автобіографія „Лист до нащадків”.

Справжнім засновником гуманізму і ренесансної літератури став поет Фраическо Петрарка. Він розвивав гуманістичні ідеї в ліричних віршах (1341 р. увінчаний в Римі лавровим вінком як найвидатніший поет Італії), в латинських прозаїчних творах, трактатах, численних листах. Одним з центральних в етиці Петрарки було поняття «гуманітас» (від лат. humanitas — людська природа, духовна культура). Воно стало основою побудови нової культури, що дала сильний поштовх розвитку гуманітарних знань (особливо етики), звідси і термін «гуманізм» (з XIX ст.). Петрарка кинув виклик схоластиці , він критикував її структуру, недостатню увагу до проблем людини, підпорядкованість теології. Отже, програма становлення нової культури в головних рисах була накреслена Петраркою,а її розробку завершили його друзі і послідовники.