ГЕМОЛОГІЯ ДІАМАНТА Ч.5 презентация

ГЕМОЛОГІЯ ДІАМАНТА Ч.5 Кімберлітові провінції світу. Ч.2. Розсипні родовища

Родовища Демократичної Республіки Конго До відкриття трубки Аргайл в Австралії ДРК була одним з найбільших в світі постачальників діамантів (після СРСР, Ботсвани і ПАР), видобуваючи 20 млн.кар на рік. Корінні родовища – кімберлітові трубки – були знайдені у 1946 р. в районі Мбужі-Майї. На даний час тут відомо 15 кімберлітових трубок. Вони простягаються у вигляді ланцюжка субширотного простягання на 10 км і тяжіють до єдиної зони глибинних розломів, які простежуються з території Анголи. Діатреми характеризуються вузьким підвідним каналом (~100 м) і грибоподібною “шапкою” при виході на денну поверхню, площа якої досягає 32 га. За цими особливостями трубки ДРК не мають аналогів у світі. Оригінальним складом, структурою і текстурою характеризуються породи, які виповнюють раструби. В них містяться численні уламки як пісковиків і доломітових вапняків, так і кімберлітів.

Родовища Демократичної Республіки Конго Через свою особливість – неподібність традиційним формам діатрем, суттєві відмінності будови і складу порід – ці тіла тривалий час залишались невідкритими в районі, де видобуток діамантів з розсипищ інтенсивно здійснювався упродовж 30 років. Особливістю родовищ ДРК є і те, що поблизу від кімберлітових тіл розміщуються т.з. “вторинні брекчії” з підвищеним вмістом діамантів. Ці брекчії тяжіють до карстових кишень і вирв, які утворилися у вапнякових доломітах, які легко вилуговуються. За рахунок винесення карбонатного матеріалу підземними водами відбулося збагачення цих брекчій діамантами (до 100 кар/т). Вік кімберлітів Мбужі-Майї пізньокрейдяний (71,3 млн. років за уран-свинцевим методом по цирконах). Якість діамантів низька: ювелірні – 4-5 %, напівювелірні – 20 %, технічні – 75 %. Багато непрозорих кристалів з коричневим відтінком. Багато кристалів кубічного габітусу, забарвлених у коричневий колір з зеленим відтінком. Багато кристалів сформувалось у два етапи: прозоре ядро має октаедричну форму, а суцільна непрозора периферійна зона – форму куба або додекаедра.

Родовища Азії. Родовища Китаю Діамантоносні кімберліти в Китаї були відкриті недавно – в 60-70 роках ХХ ст. На сьогодні тут розробляється два корінних родовища – трубки Шенглі в провінції Шаньдунь і Бінхай (№50) в провінції Ляонін. Трубки концентруються в кімберлітовому полі Хуабей (Північний Китай). Діаманти трубок – переважно октаедри і округлі кристали. Переважний розмір 0,5-1,3 мм. Ювелірних кристалів біля 20 %. Серед мінералів-супутників переважають гранати (високохромисті із гарцбургітів і лерцолітів), а також хромшпінеліди. Олівін практично повністю заміщений агрегатами сапоніту, тальку, серпентину, кальциту. Зрідка зустрічаються пікроільменіт, клінопіроксен, флогопіт. Вміст діамантів 1 кар/т. Річний видобуток становить 1 млн. кар.

Родовища Індії В Індії діаманти видобувались з доісторичних часів. Тривалий час ця країна була єдиним джерелам цього дорогоцінного каменя, більша частина якого видобувалась з розсипищ. Корінні діамантоносні породи відомі в двох районах: в Центральній Індії в шт. Мадхья-Прадеш (поле Панна) і на півдні країни в окрузі Ананта-Пур. Промислове значення має трубка Маджгаван (поле Панна). Це єдина в Індії кімберлітова трубка, яка упродовж понад півстоліття розробляється на діаманти. Вік трубки докембрійський (940 млн. років). В історичному сенсі трубка цікава тим, що діаманти з неї почали видобувати значно раніше відкриття перших корінних родовищ в Південній Африці. Є докази, що ще у 1829 р. деякі гірничі виробки, які рахувалися, що розробляють алювіальні розсипища, досягли “зеленої породи” – кори звітрювання кімберлітів. Лише у 1932 р. встановили, що розробки дійсно дійшли корінної породи, яка була визначена як кімберліт.

Родовища Індії В наш час породи трубки Маджгаван віднесені до лампроїтів, хоча за деякими ознаками вони такими не є. Характерним є дуже високий вміст TiO2 (понад 4 %) при низькій концентрації K2O. Тіло має в плані грушоподібну форму, розміри його 500×325 м (9 га). Будова її досить проста. Рахують, що вона складена породами однієї фази вкорінення. Вміст піропу дуже низький. Переважає хромшпінелід, який обростає дрібними кристаликами анатазу. Ще однією особливістю мінерального складу порід трубки є присутність значної кількості оксидів титану – цирконійвмісних рутилу і анатазу, а також суттєва роль ульвошпінелевого компоненту у складі хромшпінелідів. Особливістю порід трубки є майже повна відсутність карбонатної складової, яка характерна для більшості кімберлітів Вміст діамантів – 0,12 кар/т. Річний видобуток складає 22,5 тис. кар. Серед діамантів переважають округлі кристали. Безбарвних – 71 %, 17 % - коричневі, жовті - 6 %. Ювелірні камені складають 65 %. Маса найбільшого кристала була 44,55 кар.

Якутська діамантоносна провінція Якутська кімберлітова (діамантоносна) провінція займає північно-східну частину Сибірської платформи. Уся ця територія, за винятком Анабарського кристалічного щита, вкрита досить потужним (в середньому біля 2 км) чохлом теригенно-карбонатних порід верхнього протерозою і нижнього палеозою. В межах провінції на площі понад 800 000 км2 виявлені сотні кімберлітових трубок і дайкоподібних тіл. Розподіляються вони вкрай нерівномірно. Дослідники поділяють провінцію на дві субпровінції (області): Вілюйську і Анабаро-Оленьокську. У складі Вілюйської субпровінції виділяють такі кімберлітові поля: Мирнинське (відомі кімберлітові трубки Мир, Інтернаціональна), Накинське (трубки Ботуобінська і Нюрбінська), Алакіт-Мархінське (трубки Ситиканська, Айхал), Далдинське (трубки Удачна, Зарниця, Ювілейна, Краснопресненська, Комсомольська) і Верхньомунське. Усього в цій провінції відкрито понад 120 кімберлітових тіл.

Якутська діамантоносна провінція В Анабаро-Оленьокську субпровінцію входить ще 20 кімберлітових полів з численними трубками, дайками, силами. Вік кімберлітових тіл Якутської провінції переважно середньопалеозойський і мезозойський. Найбільш відомі корінні родовища Якутії Трубка Мир Відкрита у 1955 р. Має форму овала, розмір 490×320 м. Вік пізньодевонський. До гл 490 м розроблялася відкритим способом, зараз – шахтним. Особливістю кімберлітів трубки Мир є домінування в основній масі мінералу шортиту Na2Ca2(CO3)3. Вміст Na2O в мінералі перевищує 20 %.

Якутська діамантоносна провінція В трубці Мир широке розповсюдження мають ксеноліти порід верхньої мантії: діамантовмісні ультрабазити, еклогіти, шпінелеві ультрабазити, піроксеніти. Домінують гранатові лерцоліти. Саме в трубці Мир вперше в СРСР був знайдений і досліджений діамантоносний лерцоліт, де діамант був породоутворюючою фазою В трубці Мир був знайдений і вивчений новий тип діамантоносної породи – гранатовий піроксеніт. Набір мінералів-супутників діаманта в трубці стандартний: піроп, хромшпінелід, пікроільменіт, хромдіопсид. Вміст діамантів високий – 3-4 кар/т. Діаманти представлені октаедрами (61,2 %), ромбододекаедрами (9,7 %), комбінаційними (28,8 %) кристалами і кубами (0,6 %). Переважають безбарвні камені (75,4 %), є бурувато-коричневі, жовті, бузкові, димчасто-сірі. Включення інших мінералів в діамантах трубки Мир відносяться головно до ультраосновного парагенезису – 99,4 %.

З 1957 по 2001 р. з трубки Мир видобуто діамантів на 17 млрд. дол. США; вивезено 350 млн. м3 породи. За ці роки кар’єр так розширився, що самоскидам доводилося долати 8 км від дна до поверхні. З 1957 по 2001 р. з трубки Мир видобуто діамантів на 17 млрд. дол. США; вивезено 350 млн. м3 породи. За ці роки кар’єр так розширився, що самоскидам доводилося долати 8 км від дна до поверхні. З 2009 року видобуток здійснюється підземним способом. У 2013 році видобуто 2 млн. каратів діамантів.

Якутська діамантоносна провінція Трубка Інтернаціональна Відкрита у 1969 р. Знаходиться в 16 км від трубки Мир. На поверхні має форму неправильного овала. В середньопалеозойський і мезозойський час трубка була на 470 метрів знищена ерозією. Серед порід трубки виділяють два типи: кімберлітові брекчії і масивні кімберліти. За вмістом і складом глибинних мінералів кімберліти трубки Інтернаціональна відрізняються від інших трубок. В них низький вміст мінералів титанистої асоціації (пікроільменіт, оранжевий гранат) і підвищений – хромової (хромшпінелід, хромдіопсид, хромовий піроп). Ксеноліти порід мантії в цій трубці – рідкість. Вміст діамантів в трубці унікальний – 8,7 кар/т. За морфологією кристалів: октаедри - 67 %, ромбододекаедри - 9 %, комбінаційні форми – 28 %. Більшість діамантів безбарвні (70,7 %).

Якутська діамантоносна провінція Трубка Айхал Відкрита у 1960 р. Має складну будову – складається з трьох зчленованих тіл, виповнених кімберлітовими туфами, які розділені еруптивними брекчіями як самостійними фазами вкорінення. Серед мінералів-супутників переважає хромшпінелід, трохи менше піропу, пікроільменіту в 2,6 рази менше, ніж піропу. Головний морфологічний тип кристалів діаманту трубки – ромбододекаедр (59,8 %), октаедрів – 14,9 %. Цілих кристалів усього 28,8 %, уламків 55,3 %. Більшість кристалів має брудне зелене забарвлення. Вміст діамантів 5 кар/т.

Якутська діамантоносна провінція Трубка Айхал Відкрита у 1960 р. Має складну будову – складається з трьох зчленованих тіл, виповнених кімберлітовими туфами, які розділені еруптивними брекчіями як самостійними фазами вкорінення. Серед мінералів-супутників переважає хромшпінелід, трохи менше піропу, пікроільменіту в 2,6 рази менше, ніж піропу. Головний морфологічний тип кристалів діаманту трубки – ромбододекаедр (59,8 %), октаедрів – 14,9 %. Цілих кристалів усього 28,8 %, уламків 55,3 %. Більшість кристалів має брудне зелене забарвлення. Вміст діамантів 5 кар/т.

Якутська діамантоносна провінція Трубка Ситиканська Відкрита у 1955 р. відомим геологом В.Н.Щукіним. Знаходиться в 27 км від містечка Айхал. Трубка складається із двох самостійних тіл: північно-східного (основного) і південно-західного. В плані трубка має сильно витягнуту форму. Трубка виповнена кімберлітовою брекчією з масивною текстурою цементу і автолітовою брекчією. В трубці спостерігається підвищений вміст піропу і пікроільменіту. Кімберліти сильно змінені вторинними процесами. Великий вміст ксенолітів глибинних порід, головно ультраосновних типів парагенезисів. Трубка Ситиканська є типовим прикладом родовищ, які містять в кімберлітах різних фаз вкорінення діаманти, які різко різняться за габітусом і фізичними властивостями.

Трубка Ситиканська В центральному рудному стовпі з високою продуктивністю спостерігається підвищений вміст октаедричних і комбінаційних кристалів (43,1 %), а ромбододекаедрів усього 3,4 %, полікристалічних зростків 15 %. Забарвлених усього 1 %. Для північно-східного стовпа з низькою продуктивністю характерно: понижений вміст октаедричних і комбінаційних кристалів – 32,1 %, підвищений вміст ромбододекаедрів -22,1 %. В трубці Ситиканська знайдено багато великих діамантів. Зокрема були знайдені діаманти “40 років Перемоги” і “Вільна Росія” (241,88 кар.) Це були уламки більших кристалів, які зазнали дроблення при збагаченні. За розрахунками мінералогів вихідна маса кристалів була понад 1000 кар.

Якутська діамантоносна провінція Трубка Удачна Відкрита у 1955 р. знову ж таки відомим геологом В.Н. Щукіним. Трубка складається з двох зближених тіл – західного і східного і на поверхні має форму вісімки. В західному тілі виділяють кілька різновидів кімберлітів. Кімберлітові брекчії різних фаз вкорінення відрізняються за співвідношенням пікроільменіту і піропу, морфологією діамантів, хімічним складом порід. Спостерігається підвищений вміст пікроільменіту, вміст піропу мінливий. В західному тілі багато ксенолітів метаморфічних порід фундаменту, а також ксенолітів глибинних порід. Найбільш розповсюджені – гранатові серпентиніти (аполерцоліти). Продуктивність західного тіла трубки Удачна досить висока – 1,5 кар/т.

Трубка Удачна Східне тіло трубки Удачна досить складне – відмічається багатофазовість вкорінення, але відмінності між породами різних фаз несуттєві. Унікальність цього тіла в тому, що в інтервалі глибин 350-430 м до 600 м знаходяться кімберліти з практично незміненим олівіном. Мінеральний склад як породотвірних, так і вторинних мінералів східного тіла більш цікавий, ніж західного. Пікроільменіт домінує над піропом. Східне тіло унікальне по відношенню кількості ксенолітів глибинних порід. Багато діамантоносних парагенезисів ультраосновного і основного (еклогітового) складу. Найбільш розповсюдженими (62,9 %) є катаклазовані лерцоліти, які містять гранати від низько- до високохромистих. Серед еклогітів зістрічаються дистенові, коеситові, пікроільменітові. В трубці встановлена пряма залежність між вмістом пурпурових піропів і діамантоносністю породи.

Якутська діамантоносна провінція Трубка Ювілейна Відкрита у 1965 році. Знаходиться в 15 км від містечка Айхал. Площа 59 га. За морфологічними особливостями і речовинному складу порід трубка є яскравим прикладом типової лійки вибуху (центральна частина) і дайкоподібних тіл (на флангах). В структурі виділяють три уособлених рудних стовпи. Породи - кімберлітові та автолітові брекчії. Серед мінералів-супутників переважають піроп і пікроільменіт. Вміст хромшпінеліду на порядок нижчий. Серед ксенолітів глибинних порід домінують ультраосновні парагенезиси, серед яких найбільше гарцбургіт-дунітових (потенційно діамантоносних). Морфологічні типи кристалів в трубці такі: октаедри – 27,1 %, комбінаційні форми – 16,0 %, ромбододекаедри – 22,2 %, кубоїди – 0,7 %. Підвищений вміст діамантів з оболонкою (3,7 %) і полікристалічних агрегатів (8,1 %). Вміст діамантів 1кар/т.

Трубка Нюрбінська Відкрита у 1996 році. Входить до складу Середньомархинського діамантоносного району (Накинське поле). Вік трубки – нижній ордовік. Трубка складена автолітовими кімберлітовими брекчіями (в центральній частині – дрібно-середньоуламкові, в приконтактовій частині – карбонатні). Характерною їхньою особливістю є наявність дрібних уламків вмісних порід, інколи вони досягають розміру 5 см і більше. Серед мінералів-супутників переважають піроп і хромшпінелід, зрідка зустрічається пікроільменіт. Серед діамантів трубки домінують октаедри і кристали перехідної форми, відмічається підвищений вміст індивідів густозабарвлених в жовто-зелений, інколи сірий колір. Середній вміст діамантів в породі 4,25 кар/т. У 2013 році із трубки було видобуто 6,5 млн.каратів діамантів.

Архангельська діамантоносна провінція В 1980 р. в Зимньобережному районі Архангельської області Росії при завірці магнітної аномалії була відкрита кімберлітова трубка, яку назвали Поморська. У 1981 р поряд з Поморською відкрили трубку Ломоносівську. Потім були відкриті нові трубки. Територія Зимньобережного району розділена за проявами кімберлітового магматизму на 5 полів: Золотицьке (трубки Ломоносівська, Піонерська, Карпінська – 1 і -2, Архангельська, Снігуронька, Первомайська, Кольцовська); Верхотинське (трубки ім. Гриба, Вовча, Верхотинська, Осетинська, Майська та ін.); Кепінське (Октябрська, Шочинська та ін.); Мельське (відомий один сил); Полтозерське (численні трубки базальтоїдів). Площа трубок – від 10,2 га (тр.Карпінська-2) до 38 га (тр.Піонерська).

Архангельська діамантоносна провінція Вік кімберлітових трубок – пізній девон - карбон. Усі вони, за винятком трубки імені Гриба, тяжіють до розломів глибинного закладання. Кімберлітові породи цієї провінції характеризуються такми головними ознаками: 1. Різко переважає трубчаста форма тіл, багато сил; дайки зустрічаються зрідка. 2. Форма трубчастих тіл головно ізометрична, трубки переважно середнього розміру. 3. Характерна однотипна внутрішня будова трубок. 4. Основним породотвірним мінералом є олівін (псевдоморфози по ньому). Основний вторинний мінерал по олівіну – сапоніт. Одні трубки мають підвищений вміст мінералів-супутників діаманта, інші – мало.

Архангельська діамантоносна провінція Вміст ксенолітів порід фундаменту і ксенолітів глибинних порід низький. 6. Специфічна вторинна мінералізація, в т. ч. прожилкова. Домінує сапоніт, розповсюджений тальк, мало карбонатного матеріалу, слабко проявлена гідротермальна мінералізація. 7. Ерозійний зріз трубок незначний. Морфологія діамантів має свої особливості: в класі крупності менше 0,5 мм практично усі діаманти - це плоскогранні октаедри. Діаманти розміром понад 1 мм – переважна більшість – це округлі кристали. Винятком стоїть кімберлітова трубка ім. Гриба. Морфологічний спектр кристалів діаманта такий, як і в трубці Мир (Якутія). Вміст діамантів - 0,8-1,5 кар/т. Третій рік розробляється тр. Архангельська, видобуто понад 1 млн кар. діамантів. Якість кристалів висока – приблизно 30 % ювелірні.

Розсипні родовища діамантів Генетичні типи розсипищ: Елювіальні – на місці утворення, в результаті звітрювання. Делювіальні – на схилах. Пролювіальні – конуси виносу тимчасових водотоків. Алювіальні – відклади річкових долин. Льодовикові: моренні і флювіогляційні відклади. Морські: прибережно-морські, дельтові, розсипища шельфу.

Елювіальний генетичний тип включає в собі діамантові розсипища, утворені в процесі вивітрювання. Виділяють два підтипи розсипищ – елювіальний на кімберлітах і елювіальний на проміжних колекторах. Елювіальний генетичний тип включає в собі діамантові розсипища, утворені в процесі вивітрювання. Виділяють два підтипи розсипищ – елювіальний на кімберлітах і елювіальний на проміжних колекторах. Елювіальні розсипища на кімберлітах мають широкий розвиток. Ступінь їх діамантоносності залежить від діамантоносності кімберлітів, а також від клімату і мікрорельєфу території. Багаті елювіальні розсипища в умовах вологого тропічного клімату можуть утворюватися як на багатих, так і бідних кімберлітових тілах. В умовах холодного арктичного клімату елювіальні розсипища утворюються тільки на багатих корінних джерелах. Вміст діамантів може досягати біля 3 карат на 1 м3 породи (ПАР). Елювіальні розсипища на древніх проміжних колекторах відомі в районах теплого і вологого клімату. Численні приклади таких розсипищ відомі на території Південноафриканської, Південноамериканської та Індостанської платформ. Вміст діамантів досягає 2,3 карата на 1 м3 породи (ПАР).

Делювіальний генетичний тип діамантових розсипищ зустрічається доволі часто і дає 64 % запасів і 50 % видобутку. Такі розсипища можуть формуватися як за рахунок корінних родовищ, так і за рахунок проміжних колекторів різного віку. Особливості делювіальних розсипищ визначаються типами першоджерела, його формою і степеню діаманоносності, нахилом схилу і літологією його порід. Середній вміст діамантів промислових таких розсипищ становить 0,3-9 карат/м3. В умовах арктичного клімату делювіальні розсипища утворюються тільки за рахунок багатих проміжних колекторів. Делювіальний генетичний тип діамантових розсипищ зустрічається доволі часто і дає 64 % запасів і 50 % видобутку. Такі розсипища можуть формуватися як за рахунок корінних родовищ, так і за рахунок проміжних колекторів різного віку. Особливості делювіальних розсипищ визначаються типами першоджерела, його формою і степеню діаманоносності, нахилом схилу і літологією його порід. Середній вміст діамантів промислових таких розсипищ становить 0,3-9 карат/м3. В умовах арктичного клімату делювіальні розсипища утворюються тільки за рахунок багатих проміжних колекторів. Пролювіальний тип розсипищ також характеризується широким розвитком. В аридних областях він представлений конусами виносу сухих річок, в гумідних – відкладами водотоків. Найбільший розвиток такі розсипища мають в умовах аридного клімату, який характеризується різко вираженими сухими і дощовими періодами. Значні вмісти діамантів спостерігаються на ділянках, складених великоуламковим матеріалом з домішкою глини. Вміст коливається від 0,3 до 1,2 кар/м3.

Алювіальний генетичний тип розсипищ розвинутий як на древніх платформах, так і в складчастих областях. Це найбільш розповсюджений тип розсипних діамантових родовищ і є основним джерелом видобутку. Загальною їхньою закономірністю є тяжіння тільки до грубозернистих осадів – галечників і гравійників. Діамантоносність піщаного і глинистого алювію дуже низька. Алювіальний генетичний тип розсипищ розвинутий як на древніх платформах, так і в складчастих областях. Це найбільш розповсюджений тип розсипних діамантових родовищ і є основним джерелом видобутку. Загальною їхньою закономірністю є тяжіння тільки до грубозернистих осадів – галечників і гравійників. Діамантоносність піщаного і глинистого алювію дуже низька. Алювіальні розсипища, утворені за рахунок розмивання проміжних колекторів, завжди більші, ніж розсипища, утворені за рахунок кімберлітових тіл. Промислові розсипища цього типу відомі на Африканській, Індостанській, Бразільській і Сибірській платформах, у складчастих областях Уралу і Калімантана. Основна кількість діамантів алювіальних товщах зосереджена у шарах невеликої потужності. Найбільш збагаченим для річок платформенного типу є алювій потужністю не більше 1-1,5 м (для дрібних річок ця межа ще менша). У напівгірських і гірських річках потужність збагаченого алювію збільшується до 3-4 м.

Озерний генетичний тип. Озерні розсипища діамантів мають обмежене розповсюдження. Початковий етап формування таких розсипищ пов’язаний з утворенням депресії. Формування депресії супроводжується накопиченням делювіальних, і в меншій степені пролювіальних відкладів по пологих бортах, а також по схилах западин і виступів всередині депресії. Таким чином, нижня діамантоносна частина розсипища формується за рахунок делювіальних, в меншій степені – пролювіальних відкладів. Далі депресія заповнюється водою і стає мілководним озером. Максимальні концентрації діамантів тяжіють до тих частин депресії, які розміщуються безпосередньо біля кімберлітової трубки. Озерний генетичний тип. Озерні розсипища діамантів мають обмежене розповсюдження. Початковий етап формування таких розсипищ пов’язаний з утворенням депресії. Формування депресії супроводжується накопиченням делювіальних, і в меншій степені пролювіальних відкладів по пологих бортах, а також по схилах западин і виступів всередині депресії. Таким чином, нижня діамантоносна частина розсипища формується за рахунок делювіальних, в меншій степені – пролювіальних відкладів. Далі депресія заповнюється водою і стає мілководним озером. Максимальні концентрації діамантів тяжіють до тих частин депресії, які розміщуються безпосередньо біля кімберлітової трубки. Морський генетичний тип. Серед морських розсипищ виділяють прибережно-морські, дельтові і розсипища шельфу. Прибережно-морські розсипища діамантів є одними із найважливіших у промисловому відношенні груп розсипних родовищ.

До них належать унікальні за запасами діамантоносні розсипища Атлантичного узбережжя південно-західної Африки, які простежуються на сотні кілометрів від мису Доброї Надії до кордону з Анголою. Вони сформувалися у кайнозойську епоху і тяжіють до окраїнної частини Південноафриканського докембрійського щита. Більшість з них пов’язана з відкладами морських терас палеоген-неогенового і нижньочетвертинного віку, які утворюють чітко виражені уступи вздовж узбережжя протяжністю понад 800 км. До них належать унікальні за запасами діамантоносні розсипища Атлантичного узбережжя південно-західної Африки, які простежуються на сотні кілометрів від мису Доброї Надії до кордону з Анголою. Вони сформувалися у кайнозойську епоху і тяжіють до окраїнної частини Південноафриканського докембрійського щита. Більшість з них пов’язана з відкладами морських терас палеоген-неогенового і нижньочетвертинного віку, які утворюють чітко виражені уступи вздовж узбережжя протяжністю понад 800 км. Промислові концентрації діамантів фіксуються в базальних шарах грубоуламкового матеріалу потужністю від 0,2 до 1,5 м. До найбільш багатих терасових розсипищ тут відноситься відома “устрічна лінія” затоки Олександр, що представляє морську терасу висотою 22-23 м. Переважна кількість діамантів тут міститься у шарі крупного галечника, зцементованого вапном у міцний конгломерат. При потужності шару 0,2-0,9 м вміст діамантів досягає 300 кар/м3.

Льодовиковий генетичний тип. Промислові розсипища цього типу відомі в Бразилії (пізньодокембрійські конгломерати світи Лаврас). Діамантоносні льодовикові відклади характеризуються хаотичним розміщенням гальки і валунів, на поверхні яких збереглися сліди льодовикової обробки. Потужність діамантоносних шарів складає 2 м, вміст діамантів в межах 0,2-0,7 кар/м3. Льодовиковий генетичний тип. Промислові розсипища цього типу відомі в Бразилії (пізньодокембрійські конгломерати світи Лаврас). Діамантоносні льодовикові відклади характеризуються хаотичним розміщенням гальки і валунів, на поверхні яких збереглися сліди льодовикової обробки. Потужність діамантоносних шарів складає 2 м, вміст діамантів в межах 0,2-0,7 кар/м3.

Формування вторинних ореолів розсіювання Перший етап — формування кори звітрювання по кімберлітах, коли основна маса кімберлітов перетворюється на “жовту” і “голубу” землю, нестійкі силікати Mg і Fe руйнуються і відбувається “самозбагачення” породи індикаторними мінералами з ознаками гіпергенної корозії (каверни і канали травлення, т.д.). Другий етап — процес подальшого перенесення, коли руйнуються зростки кристалів діаманта, кристали з різними дефектами і збільшується доля ювелірних каменів, тому в розсипищах завжди сировина більш високоякісна. Руйнуються, розколюються не тільки діаманти, а також і мінерали-супутники. На поверхні їхніх зерен, як і на поверхні кристалів діаманта, утворюється механогенний рельєф — злами, тонка шорсткість, циркоподібні западини і т.д.

Найбагатші розсипища Навколо найбільш древніх кімберлітів: розсипні родовища Індії поруч з трубкою Маджгаван (штат Мадхья Прадеш) з віком 114012 млн. років. Розсипні родовища Смоук Крік, Лайм-Смоук і Бой біля трубки Аргайл (Зах. Австралія) протерозойського віку : 11001045  160 млн. років. Розсипні родовища Південної Африки біля протерозойської трубки Прем’єр (1750100 по Pb, 1200-1250 по Rb/Sr и 118030 млн. років по слюді).

Розсипища з невстановлених джерел Знахідки діамантів поза кратонами в межах розвитку орогених поясів: Аляска Апалачі Бірма Кавказ Калімантан Камчатка Тасманія Таїланд Тібет Урал Західне узбережжя Півн. Америки Зв’язок з орогенними зеленокам’яними поясами

“Древні” діаманти Знайдені в древніх породах: в конгломератах Вітватерсранду (Південна Африка), які мають вік 2200 млн. років; в розсипищі Біррім (Гана) з віком понад 2 млрд. років. Корінні джерела цих діамантів ще не встановлені. Особливості древніх діамантів: - характеризуються значним механічним зношуванням; - сліди природного розчинення (шрами, корозія, матування); - наявність зелених або бурих плям пігментації; - наявність деяких різновидів діамантів, які не зустрічаються в корінних джерелах, зокрема карбонадо. Особливості карбонадо: - мікрокристалічні агрегати з розміром окремих індивідів від 0,5 до 20 мкм; - пористі зерна неправильної форми сірого, темно-сірого або чорного кольору; - підвищена твердість і полегшений склад вуглецю; - знайдені в розсипищах Півд. Америки (Бразилія, Венесуела, Гайяна), в Півд. Африці і Сх.Австралії.

Характеристика діамантів з розсипищ о. Калімантан Слово Калімантан в перекладі з малайського - «діамантова річка". Це частина о. Борнео, яка відноситься до Малайського архіпелагу. У 1676 р. Таверньє писав, що Борнео платить дань Китаю діамантами. Видобуток в 2-х районах: Sabah, Saravak – на заході, Martapura – на південному-сході. Це алювіальні відклади. Діаманти тяжіють до гравелітів. Асоціюють з кварцом, магнетитом, рутилом, корундом, золотом, платиною. Правильні кристали, є двійники «маклес» і балас. Переважають додекаедри і тетрагексаедри (58%), октаедри – 22%. Безбарвні – 43%, жовті – 33%, коричневі («Коньяк», «Шампань») – 15%, є зелені (5%). 15% - більше 1 карата, 48% >0.3ct. В діамантах чорні включення і «хмарки» рожевих точок. Найбільший діамант – 166,8 карат.

Розсипні родовища Східної Австралії (Новий Південний Уельс)

Відомі з 1851 року. Відомі з 1851 року. Діаманти тяжіють до шару гальковика потужністю від 10 до 1,5 м. Вміст високий і складає 5-10 карат на 1м3 породи. Діаманти — октаедри, безбарвні і жовті. Відрізняються надзвичайно високою твердістю. Високі концентрації азоту у вигляді В2-центрів. Важкий ізотопний склад вуглецю. В діамантах включення коеситу і гросулярових гранатів.

Розсипища ближнього знесення Делювіальні, елювіальні, алювіальні. Добре вивчені і для них виявлені основні фактори, які сприяють формуванню багатих родовищ. Родовища поряд з трубкою Мир: пролювіально-делювіальне розсипище лога Хабардина, алювіальні розсипища річки Ірелях, юрське розсипище Водороздільні галечники. Прибережно-морські розсипища південно-західної Африки і розсипища річки Оранжева.

Діаманти із розсипищ Східної Австралії В районі Коптон-Бінгара установлено 2 типи кристалів: - округлі, жовті, з високим вмістом азоту, без люминесценции, зі слідами травленння у вигляді мікродисків; - безбарвні, комбінаційні, з зональною катодолюмінесценцією, з низьким вмістом азоту; Мікродіамантів немає. Шорсткувата поверхня, заокруглені форми, ознаки стирання; збагачені важким ізотопом 13С.

Розсипища Північної Якутії (Анабаро-Оленьокська провінція) Багато діамантів V і VII різновидів (з чорними включеннями) і жовтих кубів II різновиду (з класифікацією Ю.Л. Орлова). Домінують округлі діаманти (40-60%). Висока доля слабколюмінесціюючих і нелюмінесціюючих кристалів (10-40%). Високий вміст азоту в формі N2. Підвищена концентрація мінералів-включень еклогітового парагенезису (до 20-50%). Полегшений склад вуглецю (13С від –17 до –20o/oo).

Уральські діамантоносні розсипища Перші знайдені в Росії діаманти (1829 р.) Річкові і терасові розсипища практично повністю розроблені. На даний час діаманти видобуваються з карстових депресій і древніх конгломератів. Кілька мільйонів карат діамантів ювелірної якості були вилучені з розсипищ на цій території. Незважаючи на інтенсивні геологічні роботи і багатолітню експлуатацію розсипищ походження діамантів і розміщення корінних джерел залишається невідомим.

Уральські діамантоносні розсипища Розробляються 3 родовища в Красновишерському районі: Розсольне, Ішківське, Великий Колчим. Джерелом діамантів є теригеннні відклади такатинської світи девонського віку. Родовища тяжіють до карстових лійок. Передбачається існування експлозивних брекчій ультраосновного складу — туфізитів.

Характеристика уральських діамантів Високоякісні ювелірні кристали без дефектів, тріщин, зростків, відсутні полікристали і уламки. Гарно відсортована популяція без мікродіамантів і великих каменів. Висока середня вага діамантів (до 1,3 карата на камінь). Відполірована або стерта поверхня діамантів, яка утворилася в результаті обробки в прибережно-морських умовах. Більшість діамантів вкрита коричневими або зеленими плямам, як результат природного радіаційного опромінення. Таким чином, можна стверджувати, що ці діаманти були вилучені з древніх кімберлітових трубок і переміщені на значну відстань. Кілька циклів захоронення і ерозії вивели ці діаманти в сучасні річкові розсипища.

Уральські діаманти

Корінні джерела уральських діамантів (теорії) Діаманти з докембрійських кімберлітових трубок, які були повністю еродовані або поховані під потужним осадовим чохлом. Відповідно, кімберлітові трубки з економічно-значимим вмістом діамантів ніколи не будуть знайдені на Уралі або поруч з ним, в той же час древні осадові конгломерати все ще мають значний діамантоносний потенціал. 2. Більшість діамантів потрапили з древніх кімберлітових трубок, але в той же час додаткові тіла кімберлітового або лампроїтового складу були сформовані в більш пізній час. Палеозойські кімберліти або лампроїти все ще можуть бути знайдені тут. 3. Джерелами діамантів є мезозойські або кайнозойські “туфізитові” або “флюїдизатні” магматичні породи ультраосновного або основного складу, які також могли переробляти діамантоносні конгломерати більш древнього віку. Багаті корінні джерела нетрадиційного типу можуть бути знайдені на Уралі.