Кварц презентация

Кварц

Кварц – діоксид кремнію SiO2, найбільш розповсюджений мінерал в природі. В ювелірній справі його використовували з давніх часів. Кварц – діоксид кремнію SiO2, найбільш розповсюджений мінерал в природі. В ювелірній справі його використовували з давніх часів. В природі існує дві поліморфні модифікації кварцу: високотемпера-турний β-кварц, який кристалізується в гексагональній сингонії, і низькотемпературний – α-кварц, який кристалізується в тригональній сингонії. Ювелірні різновиди кварцу відносяться головно до низькотемпера-турної модифікації. Кварц зустрічається як у вигляді добре оформлених кристалів, так і у вигляді друз кристалів. Основні прості форми,які зустрічаються на кристалах кварцу: гексагональна призма, ромбоедр, тригональна дипіраміда, трапецоедр. Часто трапляються двійники - дофінейський, бразильський, японський. Великі кристали кварцу рідкість. В Бразилії був знайдений кристал вагою 5,5 т. Твердість кварцу 7, густина 2,65 г/см3. Низькі показники заломлення. В ультрафіолетових променях не люмінесціює. Стійкий до кислот і лугів. Розчиняється тільки в плавиковій кислоті.

Для кварцу характерні включення рутилу, брукіту, анатазу, актиноліту, піриту, хлориту, сульфідів та інших мінералів, а також численні газово-рідкі включення. Для кварцу характерні включення рутилу, брукіту, анатазу, актиноліту, піриту, хлориту, сульфідів та інших мінералів, а також численні газово-рідкі включення. Кварц утворюється як в магматичну стадію, так і в постмагматичну під час гідротермальних процесів, тобто шляхом кристалізації із гарячих водних розчинів при падінні температури. Кварц і його різновиди здавна використовувались для практичних цілей – знаряддя праці і мисливства (кремінь, яшма, кварцит). Приписували їм і містичні властивості. Обробкою кварцу людство займалося давно. В музеях світу є багато виробів з нього. У наш час кварц і його різновиди використовують в ювелірних цілях для виготовлення бус, перстенів, кулонів, сувенірів. Кварц – чудова п’єзоелектрична сировина. Яшми і кварцити йдуть на облицювання. Із агатів виготовляють ступки для стирання гірських порід і мінералів. Кварцові піски – це цінна сировина для виготовлення скла. Кришталь, дзеркальне скло, віконне, пляшкове, оптичне, лабораторний посуд – все це зроблено з кварцу з домішками вапна і лугів. Із кварцу виготовляють вогнетривку цеглу – дінас, який використовують в мартенівських і електроплавильних печах.

Гірський кришталь – безбарвний прозорий кварц, трапляється у вигляді гарно розвинених кристалів. Розміри можуть сягати кількох метрів. Гірський кришталь – безбарвний прозорий кварц, трапляється у вигляді гарно розвинених кристалів. Розміри можуть сягати кількох метрів. Цей різновид кварцу характеризується високою прозорістю, після полірування набуває хорошого блиску. В природі трапляються невеликі кристалики гірського кришталю, які дуже подібні до діамантів: в Криму їх називають “кримськими діамантами”, в Карпатах – “мармароськими діамантами”, у Франції – “алансонськими алмазами”. Родовища гірського кришталю з пегматитами, гідротермальними рудоносними кварцовими жилами і розсипищами: Україна, Урал, Далекий Схід, Казахстан, Бразилія, Швейцарія, Канада, Мадагаскар, Австралія, США, Китай.

Термін «кришталь» – з грец. слова «кристалос» – лід. В античні часи його рахували сильно затверділим льодом. Кришталем ще називають важке високозаломлююче скло з домішкою свинцю. Термін «кришталь» – з грец. слова «кристалос» – лід. В античні часи його рахували сильно затверділим льодом. Кришталем ще називають важке високозаломлююче скло з домішкою свинцю. Однакові за розмірами і видом кулі зі скла і гірського кришталю відчуваються рукою по-різному. Скло швидко теплішає, а гірський кришталь стає холодним. В Древньому Римі багаті патриції використовували великі кришталеві кулі для охолодження рук у спеку. Гірський кришталь, на відміну від скла, легко проводить тепло. Він ніби «забирає» тепло від тіла, «вбирає» його всією своєю масою. А скло швидко нагрівається з поверхні, хоча всередині може залишатися холодним. Добра теплопровідність дозволяє гірському кришталю переносити різкі перепади температур. Його можна розкалити дочервона, а потім кинути в льодяну воду – кришталь залишиться неушкодженим. Гірський кришталь, але не ваза з кришталевого скла. Скло, як відомо, і при найменшій різниці температур тріскає, дробиться. Коли в холодну склянку налити окропу, скло тріскає. Внутрішня поверхня склянки під дією окропу швидко розтягується, а основна частина скла ще залишається холодною. Між нагрітим і холодним шарами виникають сили, які розривають склянку. В гірському кришталі тепло швидко передається по усій масі, і подобні сили не досягають великого значення. До того ж кришталь міцніший за скло. Але це ще не все. Кристали гірського кришталю пропускають ультрафіолетові промені сонця, які відбиваються звичайним склом. Значить, якщо за склом загоряти не можна, то через кварц – можна. З тієї ж причини для бактерій згубні промені, які проходять через кварц, але не через скло. Тому і вважають, що гірський кришталь володіє чудесною властивістю заліковувати рани.

Можливо, лікувальна сила гірського кришталю залежить ще від однієї його властивості: збуджувати електричний струм при нагріванні (а також при ударах). Взагалі, гірський кришталь володіє низкою електричних особливостей, завдяки яким він використовується в різних приладах, в електротехніці. Створений, наприклад, особливо точний кварцовий годинник. В ньому використали найчистіші кристали кварцу. Можливо, лікувальна сила гірського кришталю залежить ще від однієї його властивості: збуджувати електричний струм при нагріванні (а також при ударах). Взагалі, гірський кришталь володіє низкою електричних особливостей, завдяки яким він використовується в різних приладах, в електротехніці. Створений, наприклад, особливо точний кварцовий годинник. В ньому використали найчистіші кристали кварцу. Упродовж тисячоліть з гірського кришталю вирізали печатки, робили вази, кубки, прикраси, ритуальні і магічні предмети. В Національному музеї США у Вашингтоні зберігається куля діаметром 327 мм – ідеальна сфера – работи древньокитайських майстрів. До сьогодні не розгадана тайна жіночого черепа, вирізаного з кристала гірського кришталю древніми майя. Череп ідеально відполірований, мабуть, кварцовим піском. Подібність справжньому черепу вражає. Нижня щелепа закріплена в полірованих гніздах на шарнірах настільки рухливо, що коливається при руху повітря. Якщо під черепом помістити джерело світла, то глазниці починають світитися.

Димчастий кварц (раухтопаз) – це прозорий різновид сірого, коричнево-сірого кварцу. Димчастий кварц (раухтопаз) – це прозорий різновид сірого, коричнево-сірого кварцу. Забарвлення обумовлене ізоморфним заміщенням Si4+ на Al3+ з компенсацією заряду іонами літію і натрію. При нагріванні до температури 350° С колір повністю зникає і кристали кварцу стають абсолютно безбарвними. Забарвлення димчастого кварцу варіює у досить широких межах: сіре, сіро-коричневе, буре, коричневе, коричневе із фіолетовим відтінком, коричневе із золотистим відтінком, темно-коричневе. Чорні різновиди димчастого кварцу називають моріоном (чорне забарвлення обумовлене високою концентрацією іонів алюмінію). Димчастий кварц здавна використовують як прикрасу у вигляді вставок для перстенів, кулонів, брелків та ін. Родовища димчастого кварцу доволі численні і пов’язані головно із міароловими пегматитами: Україна, Казахстан, Урал, Швейцарські Альпи, США, Мадагаскар, Мозамбік.

Моріон втрачає своє забарвлення при сильному нагріванні і стає прозорим, коричневого або жовтого відтінку, а при сильному прокалюванні повністю знебарвлюється. Ця властивість використовується в ювелірній справі для отримання з моріону жовтого кварцу, який легко сплутати з натуральним цитрином, і гірського кришталю. Ще у XVI століття араби відпалювали моріони в спеціальних глиняних формах, а уральські старателі запікали кристали моріону в тісті. Моріони зустрічаються у високотемпературних пневматолітово-гідротермальних жилах, в міаролітових порожнинах гранітних пегматитів і в грейзенах. Родовища: Урал, Забайкалля, Казахстан, Україна (Володарськ-Волинське пегматитове поле), Канада, США, Бразилія. В гранітних пегматитах Середнього Уралу моріон часто співіснує з топазами і берилами. Моріон втрачає своє забарвлення при сильному нагріванні і стає прозорим, коричневого або жовтого відтінку, а при сильному прокалюванні повністю знебарвлюється. Ця властивість використовується в ювелірній справі для отримання з моріону жовтого кварцу, який легко сплутати з натуральним цитрином, і гірського кришталю. Ще у XVI століття араби відпалювали моріони в спеціальних глиняних формах, а уральські старателі запікали кристали моріону в тісті. Моріони зустрічаються у високотемпературних пневматолітово-гідротермальних жилах, в міаролітових порожнинах гранітних пегматитів і в грейзенах. Родовища: Урал, Забайкалля, Казахстан, Україна (Володарськ-Волинське пегматитове поле), Канада, США, Бразилія. В гранітних пегматитах Середнього Уралу моріон часто співіснує з топазами і берилами. У пегматитах Володарськ-Волинського родовища (Україна) були знайдені кристали моріону вагою понад 10 тонн, в Казахстані був знайдений кристал в 70 тонн.     

Використовувати моріон в ювелірній справі стали тільки в другій половині XIX століття в траурних прикрасах з чорних каменів, тоді ж Європу охопило масове захоплення містицизмом і спіритизмом. Найчастіше з моріону робили вставки в брошки і перстені, з вирізаними на них символами трауру. В 30-і роки ХХ століття масштабний видобуток моріону здійснювався з пегматитів Володарськ-Волинського родовища, де він видобу-вався як п’єзокварц для виготовлення стабілізаторів радіохвиль. На даний час кристали і друзи моріону, а особливо його друзи і зростання з іншими мінералами, виявилися в числі найбільш популярних і цінних колекційних взірців, і заслужено прикрашають вітрини багатьох музеїв і інтер’єрів приватних колекцій. Використовувати моріон в ювелірній справі стали тільки в другій половині XIX століття в траурних прикрасах з чорних каменів, тоді ж Європу охопило масове захоплення містицизмом і спіритизмом. Найчастіше з моріону робили вставки в брошки і перстені, з вирізаними на них символами трауру. В 30-і роки ХХ століття масштабний видобуток моріону здійснювався з пегматитів Володарськ-Волинського родовища, де він видобу-вався як п’єзокварц для виготовлення стабілізаторів радіохвиль. На даний час кристали і друзи моріону, а особливо його друзи і зростання з іншими мінералами, виявилися в числі найбільш популярних і цінних колекційних взірців, і заслужено прикрашають вітрини багатьох музеїв і інтер’єрів приватних колекцій.

Аметист – це фіолетовий різновид кварцу, інколи з рожевим або червонуватим відтінком. Він є найціннішим у групі кварцу. Аметист – це фіолетовий різновид кварцу, інколи з рожевим або червонуватим відтінком. Він є найціннішим у групі кварцу. Вважалося, що аметист володіє надприродною силою, приносить вдачу, захищає від хвороб і сп’яніння. З грецької мови перекладається, як “непитущий”. Аметист – улюблений камінь служителів церкви. Ним прикрашали ікони, вівтарі, хрести. В наш час аметист використовують для виготовлення вставок для перстенів, намист, сережок та ін. Щітки дрібних кристалів аметисту, жеоди і мигдалини використовують як сувенірно-ужитковий камінь. Забарвлення аметисту має радіаційну природу – заміщення Si4+ на Fe3+ з компенсацією заряду іонами лужних металів. Під дією сонячного світла аметист може втрачати забарвлення. При нагріванні до 500° С аметист повністю втрачає своє забарвлення, воно може відновитися тільки під дією іонізуючого випромінювання. В природі аметист трапляється у вигляді витягнутих кристалів, двійників, щіток, друз, зростків. Розмір кристалів 5-100 мм. Родовища пов’язані з пегматитами, гідротермальними утвореннями і розсипищами: Полярний Урал, Середня Азія, Якутія, Кольський п-ів, Швейцарські Альпи, Бразилія, ПАР, Індія, Шрі-Ланка, США, Зімбабве.

Не виключено, що аметист названий так через лілово-фіолетовий колір, що нагадує сильно розбавлене червоне вино, від якого вже неможливо сп’яніти. Можливо, тому аметист вважали також символом відданості і талісманом, який закріплює волю. Інакше аметист називали «каменем Бахуса». Ще його інколи називають "кам’яною фіалкою", а в Древньому Китаї називали "ліловим кам’яним благородством". Амулетом від сп’яніння його вважали з давніх часів не тільки греки, а і на Русі. Любили цей самоцвіт і Сході, особливо в Китаї – тут з суцільних кусків мінералу вирізали флакони для парфумів і притирань, шкатулки і статуетки. А в Тібеті цей камінь був магічним талісманом, незмінним «учасником» ритуалів медитації і споглядання. А в «Пісні пісень» згадується, як сам цар Соломон дарував своїй коханій лівійські аметисти, «подібні на фіалки», в знак сили своїх почуттів. Не виключено, що аметист названий так через лілово-фіолетовий колір, що нагадує сильно розбавлене червоне вино, від якого вже неможливо сп’яніти. Можливо, тому аметист вважали також символом відданості і талісманом, який закріплює волю. Інакше аметист називали «каменем Бахуса». Ще його інколи називають "кам’яною фіалкою", а в Древньому Китаї називали "ліловим кам’яним благородством". Амулетом від сп’яніння його вважали з давніх часів не тільки греки, а і на Русі. Любили цей самоцвіт і Сході, особливо в Китаї – тут з суцільних кусків мінералу вирізали флакони для парфумів і притирань, шкатулки і статуетки. А в Тібеті цей камінь був магічним талісманом, незмінним «учасником» ритуалів медитації і споглядання. А в «Пісні пісень» згадується, як сам цар Соломон дарував своїй коханій лівійські аметисти, «подібні на фіалки», в знак сили своїх почуттів.

В Індії аметист вважався одним із сильних магічних каменів. Кристал аметисту, покладений поміж бровами, заспокоює свідомість, сприяє досягненню внутрішнього спокою. В Індії аметист вважався одним із сильних магічних каменів. Кристал аметисту, покладений поміж бровами, заспокоює свідомість, сприяє досягненню внутрішнього спокою. В античну епоху келихи для вина прикрашали аметистами або клали кристал в келих. Той, хто з нього пив або носив аметист в перстені, міг не боятися, що вино затуманить свідомість або розв’яже язика. Якби аметист не був таким розповсюдженим, він став би одним з найдорожчих ювелірних каменів завдяки своєму надзви-чайному фіолетовому кольору, прозорості і граній формі кристалів. Забарвлення аметисту настільки індивідуальне, що навіть інші, більш коштовні фіолетові і лілові ювелірні камені часто порів-нюють з ним. В Середньовіччі аметист називали єпіскопським каменем, його носили багаті вельможі, кардинали і єпископи Католицької Церкви. Аметист вважався офіційним, канонічним каменем Церкви.

До XVIII ст. головним постачальником аметисту був острів Цейлон (Шрі-Ланка), де його видобували з розсипищ. В першій половині XVIII ст. були відкриті родовища в Німеччині, а в 1768 р. і на Уралі.

В Бразилії в шт. Мінас Жерайс є родовище аметистів Монтесума. При нагріванні аметистів з цього родовища до температури 500-510 ° С кристали набувають гарного цибулево-зеленого забарвлення. Такі кристали ювеліри називають празиолітами. В природі чистий кварц зеленого кольору не зустрічається. В Бразилії в шт. Мінас Жерайс є родовище аметистів Монтесума. При нагріванні аметистів з цього родовища до температури 500-510 ° С кристали набувають гарного цибулево-зеленого забарвлення. Такі кристали ювеліри називають празиолітами. В природі чистий кварц зеленого кольору не зустрічається.

Імітації аметистів. Слід зауважити, що на ринку є велика кількість хороших синтетичних аметистів, які досить важко відрізнити від природних більшістю гемологічних методів. Це є одним з факторів, які обумовлюють досить низькі ціни на природний аметист, приблизно як на аметист синтетичний. Ідентифікація здійснюється за фізичними властивостями, наявністю рідких і газово-рідких включень, двійників, нерівномірності забарвлення, а також за більш низькою теплопровідністю. Імітації аметистів. Слід зауважити, що на ринку є велика кількість хороших синтетичних аметистів, які досить важко відрізнити від природних більшістю гемологічних методів. Це є одним з факторів, які обумовлюють досить низькі ціни на природний аметист, приблизно як на аметист синтетичний. Ідентифікація здійснюється за фізичними властивостями, наявністю рідких і газово-рідких включень, двійників, нерівномірності забарвлення, а також за більш низькою теплопровідністю. Способи визначення природного аметисту без спеціальної апаратури і глибоких гемологічних знань 1.Забарвлення. Якщо неозброєним оком не видно хоча б невеликі нерівномірності забарвлення - камінь скоріш синтетичний, ніж природний. Якщо камінь має чіткий “олександритовий" ефект зміни забарвлення при різному освітленні - камінь скоріш синтетичний, ніж природний. Природний аметист ніколи не буває без включень. 2. На дотик. Аметист, як і будь-який природний кварц, завжди холодний на дотик. У природного каменя теплопровідність нижча. Якщо під руками є гарантовано природний або гарантовано синтетичний камінь, як еталон для порівняння, можна порівнювати час нагрівання каменів в руках або "на щоці". Синтетичний камінь нагріється швидше, навіть якщо він у виробі. 3. Водяна перевірка. Природний камінь при опусканні у воду знебарвлюється по краях, синтетичний - ні. 4. Чистота на глазок. При порівнянні двох каменів (природного і синтетичного), синтетичний буде виглядати більш прозорим. Природний злегка мутний. 5. В ультрафіолеті (якщо є можливість). Під джерелом УФ-випромінювання природний камінь знебарвлюється рівномірно, а синтетичний - ділянками. Дуже яскраве і насичене забарвлення має викликати підозру. Якщо є можливість, треба уважно подивитися на рундист, у природного аметисту він не полірований. У синтетичних аметистів він полірований завжди.

Цитрин – золотисто-жовтий, лимонно-жовтий різновид кварцу. Ювеліри часто називають його “золотистим топазом”. Цитрин – золотисто-жовтий, лимонно-жовтий різновид кварцу. Ювеліри часто називають його “золотистим топазом”. Забарвлення цитринів обумовлено наявністю домішок тривалентного заліза, який знаходиться в структурі кварцу в тетраедричній позиції, або зв’язане із дефектами, які виникають при заміщенні чотирьох-валентного кремнію на тривалентний алюміній з компенсацією іонами літію і водню. Природні цитрини трапляються дуже рідко. Більшість цитринів, що надходить у продаж – це оброблені аметисти або димчастий кварц. Це досягається прокалюванням за температури 500° С. Нагріті до певної температури цитрини не мають плеохроїзму, а кристали з природним забарвленням показують слабкий плеохроїзм. Родовища: Бразилія, о. Мадагаскар, США (шт. Колорадо), Іспанія, Франція, Шотландія, Урал, Казахстан.

Авантюрин – різновид мутного кварцу різного забарвлення, що містить багато дрібних включень – лусок інших мінералів (гематиту, гетиту або слюди), які рівномірно розсіяні і орієнтовані в тій чи іншій степені паралельно одна одній, що створює ефект грайливого внутрішнього блиску. Авантюрин – різновид мутного кварцу різного забарвлення, що містить багато дрібних включень – лусок інших мінералів (гематиту, гетиту або слюди), які рівномірно розсіяні і орієнтовані в тій чи іншій степені паралельно одна одній, що створює ефект грайливого внутрішнього блиску. Непрозорий і крихкий. Колір авантюрина зазвичай жовтуватий до медово-жовтого або бурувато-червоного, вишневий, рожевий, зрідка зелений або синюватий. В зелених авантюринах містяться включення хромової слюдки фукситу. В наш час у продаж під назвою “авантюрин” надходять імітації, виготовлені зі скла. Їх отримують, добавляючи у розплавлену скляну масу луски міді. У 1700 році венеціанські склодуви з м. Мурано випадково отримали “авантюринове скло”, коли мідна тирса випадково потрапила у скляну масу. Звідси назва авантюрина – ventura, італійською мовою - скло. Авантюринове скло червоно-бурого кольору з великою кількістю червонуватих металевих блискіток. За красою воно переважає природний авантюрин, але значно поступається йому за твердістю. Родовища: Індія, Бразилія, Китай, США, Іспанія, Урал.

“Тигрове око” – різновид кварцу золотисто-жовтого або золотисто-коричневого кольору з шовковистим полиском, що пов’язано з розвитком гетиту по орієнтованим включенням крокидоліту (лужної рогової обманки) в результаті окиснювальних процесів. “Тигрове око” – різновид кварцу золотисто-жовтого або золотисто-коричневого кольору з шовковистим полиском, що пов’язано з розвитком гетиту по орієнтованим включенням крокидоліту (лужної рогової обманки) в результаті окиснювальних процесів. Родовища: Україна, ПАР, Австрія, Бірма, Індія, США.

“Соколине око” – це синій або сіро-синій різновид кварцу з голубим відтінком (за рахунок мінералу крокидоліту). Крокидоліт представлений у вигляді гольчастих утворень з прямолінійною або хвилястою волокнистістю. На зламі спостерігається шовковистий блиск, площини іризують. “Соколине око” – це синій або сіро-синій різновид кварцу з голубим відтінком (за рахунок мінералу крокидоліту). Крокидоліт представлений у вигляді гольчастих утворень з прямолінійною або хвилястою волокнистістю. На зламі спостерігається шовковистий блиск, площини іризують. Родовища: ПАР, Австрія (біля м. Зальцбург).

“Котяче око” – різновид кварцу з переливами золотисто-зеленого кольору, що нагадує райдужну оболонку ока кішки. Ефект переливу і колір мінералу викликаний включеннями рогової обманки або азбесту. “Котяче око” – різновид кварцу з переливами золотисто-зеленого кольору, що нагадує райдужну оболонку ока кішки. Ефект переливу і колір мінералу викликаний включеннями рогової обманки або азбесту. Родовища: о. Шрі-Ланка, Урал, Індія, Бразилія, США, Мексика.

“Биче око” – різновид кварцу з тонкокристалічними включеннями гематиту. Забарвлення бурувато-червоне з шовковистим переливом, що характерно для тигрового і соколиного ока. “Биче око” – різновид кварцу з тонкокристалічними включеннями гематиту. Забарвлення бурувато-червоне з шовковистим переливом, що характерно для тигрового і соколиного ока. Биче око отримують і при прокалюванні тигрового ока. В результаті гетит в тигровому оці окиснюється і переходить в червоний гематит.

Празем – компактний кварцовий агрегат цибулево-зеленого кольору. Колір залежить від наявності дрібних включень гарнієриту або зеленого актиноліту. Празем – компактний кварцовий агрегат цибулево-зеленого кольору. Колір залежить від наявності дрібних включень гарнієриту або зеленого актиноліту. Родовищ: Австрія (м. Зальцбург), ФРН, Англія, Фінляндія, Бразилія, Урал, Алтай.

Кварц “волосатик” (рутиловий кварц) – різновид кварцу з тонко-волокнистими включеннями рутилу у вигляді волосся або тонких голочок. Рутил забезпечує гарні золотисті включення і чим підвищує цінність каменя. Кварц “волосатик” (рутиловий кварц) – різновид кварцу з тонко-волокнистими включеннями рутилу у вигляді волосся або тонких голочок. Рутил забезпечує гарні золотисті включення і чим підвищує цінність каменя. Рутил спостерігається у вигляді призматичних, стовпчастих, голчастих кристаликів з простими формами. Товщина кристаликів коливається від міліметра до десятих долей міліметра, а колір може бути золотистим, сріблястим і навіть зеленкуватим. Родовища: Австрія, Бразилія, Мадагаскар, Норвегія, США, Пакистан, Казахстан.

Кремінь – мінеральне утворення, що складається з кристалічного і аморфного кремнезему (опалу, халцедону, кварцу). Кремінь – мінеральне утворення, що складається з кристалічного і аморфного кремнезему (опалу, халцедону, кварцу). Колір від жовтого до чорного непрозорого. Твердість 6-7. Поширений в природі у вигляді конкрецій, жовен, лінз і пластів серед вапняків і крейдових відкладів. Утворюється при діагенезі осадів, катагенезі гірських порід і при звітрюванні.

Яшма

Яшма – це один з різновидів кварцових утворень, який має увесь спектр сонячного світла. Такої палітри фарб не має жоден камінь на світі. Яшма – це один з різновидів кварцових утворень, який має увесь спектр сонячного світла. Такої палітри фарб не має жоден камінь на світі. Яшма – це гірська порода, яка містить значну кількість кварцу, який входить в яшму в будь-якому прояві. Спеціалісти з декоративного каміння відносять до яшм будь-яку тверду гірську породу з мікро-тонкозернистою структурою з гарним декоративним забарвленням або малюнком. Головна вимога до яшм – здатність добре поліруватися. Походження яшм пов’язано з вулканічною діяльністю, насамперед в зонах ефузивного вулканізму. Яшма може формуватися при метамор-фізмі глин, кварцитів та інших кремнистих порід, при цьому обов’язковим є вплив високих температур і тиску. Умови утворення визначають велике різноманіття яшм. Виділяють яшми: одноколірні, смугасті, хвилясті, брекчієподібні та ін. Яшми найчастіше трапляються у вигляді суцільних мас, зрідка у вигляді нирок і куль. Спочатку яшми і кремені видобували з поверхні землі, потім - під землею. Робили геми, амулети та ін. Яшмі приписували магічні властивості.

Родовища яшми зустрічаються повсюдно, але найбільш відомі яшми Уралу і Алтаю. На Уралі є яшмовий пояс, який простягається з півночі на південь. Найбільш відомі родовища розміщені біля м. Орськ. Там в діабазах зосереджені поклади пейзажної і стрічкової яшми. Родовища яшми зустрічаються повсюдно, але найбільш відомі яшми Уралу і Алтаю. На Уралі є яшмовий пояс, який простягається з півночі на південь. Найбільш відомі родовища розміщені біля м. Орськ. Там в діабазах зосереджені поклади пейзажної і стрічкової яшми. Склад орських яшм: кварц, гранат (до 20 %), гематит (до 2 %), пірит, актиноліт, хлорит. В інших родовищах склад яшм такий: кварц, гранат (до 18 %), епідот (до 14 %), амфібол (до 8 %), пірит і гематит. Може бути альбіт, калієвий польовий шпат, гібсит. Гарні алтайські яшми (м. Зміїногорськ). За складом ця яшма подібна до роговика, який утворився із сланців і алевролітів. Склад: кварц (8-46%), альбіт (27-55 %), КПШ (8-24 %), епідот, актиноліт,діопсид. Інші родовища яшм: США ( шт. Каліфорнія, Орегон, Айдахо, Монтана, Вайомінг), Японія, Чехія, Німеччина, Індія, Венесуела.