Роль дипломатичного листування в дипломатичній практиці презентация

Роль дипломатичного листування в дипломатичній практиці презентацію підготувала студентка 3 курсу групи КР-Б-1-13-4.0д Рожкова Тетяна

Дипломатичне листування – сукупність різного роду офіційної та напівофіційної кореспонденції, за допомогою якої здійснюють письмові офіційні зносини між державами, а також висловлюють позицію держави з того чи іншого міжнародного питання. Дипломатичне листування – сукупність різного роду офіційної та напівофіційної кореспонденції, за допомогою якої здійснюють письмові офіційні зносини між державами, а також висловлюють позицію держави з того чи іншого міжнародного питання. Це один із основних інструментів зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.

Адресантами й адресатами дипломатичного листування можуть бути як фізичні особи (президенти, монархи, прем’єр-міністри, міністри, віце-міністри, керівники головних органів державної адміністрації, посли, посланники та ін.), Адресантами й адресатами дипломатичного листування можуть бути як фізичні особи (президенти, монархи, прем’єр-міністри, міністри, віце-міністри, керівники головних органів державної адміністрації, посли, посланники та ін.), так і установи (МЗС, посольство, місія при ООН тощо).

Обов’язковим елементом багатьох дипломатичних листів є протокольні формули – етикетні мовні формули, якими висловлюють повагу до адресата. Це формули: Обов’язковим елементом багатьох дипломатичних листів є протокольні формули – етикетні мовні формули, якими висловлюють повагу до адресата. Це формули: - звертання до адресата; - висловлення поваги до адресата на початку тексту документа; - заключний комплімент наприкінці документа.

Протокольні формули задають тональність всьому документу. Протокольні формули задають тональність всьому документу. Їх уживають в особистих посланнях глав держав і урядів, особистих і вербальних нотах, пам’ятних записках.

а) зображення Державного герба України; а) зображення Державного герба України; б) відомості про відправника (лише назва установи); в) місце і дата відправлення листа; г) текст,який складається з таких частин: - звертання / висловлення поваги до адресата; - виклад суті справи; - заключний комплімент; д) підпис / печатка; е) адреса – назва установи адресата / ім’я та прізвище адресата.

Правила протоколу дипломатичного листування: 1. Правильний вибір виду документа. Вид документа має відповідати кожному конкретному випадку. Наприклад, для вирішення поточних справ, технічних питань, прискорення видачі віз, реєстрації автомобіля, тощо обирають вербальну ноту; для інформування про позицію держави стосовно того чи іншого питання прийнято користуватися особистою нотою, меморандумом.

2. Дотримання протокольних формул – етикетних мовних формул, якими висловлюють повагу до адресата. Це: 2. Дотримання протокольних формул – етикетних мовних формул, якими висловлюють повагу до адресата. Це: - звертання – етикетна формула, що в шанобливій формі називає того, до кого звернене повідомлення; - висловлення поваги – етикетна формула, що фіксує факт засвідчення поваги до адресата; - заключний комплімент – етикетна формула, що підкреслює та підсилює засвідчення поваги до адресата, висловлене в початковій компліментарній формулі.

3. Правильність написання титулу, імен та прізвища адресата, а також офіційних назв держав. 3. Правильність написання титулу, імен та прізвища адресата, а також офіційних назв держав. Ці власні назви мають точно відповідати записам в офіційних документах, які виходять від іншої сторони. Це особливо стосується складних імен і прізвищ, наприклад, арабських, іспанських тощо.  Наприклад, повний титул глави Малайзії звучить так: Його Величність Султан Азлан Шах, Верховний глава Малайзії, Аконг Малайзії, а глави держави і уряду Брунею-Даруссалам – Його Величність Султан Сер Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах Султан.

4. Дотримання принципу взаємності під час вибору форми документа та формул увічливості. 4. Дотримання принципу взаємності під час вибору форми документа та формул увічливості. Зокрема, на вербальну ноту прийнято відповідати вербальною нотою, на особистий лист – особистим листом, на візитну картку – візитною карткою. Вважають неввічливим на особистий лист відповісти вербальною нотою, як і на лист з особистим підписом – листом із надрукованим прізвищем.

5. Обов’язковість відповіді. 5. Обов’язковість відповіді. Є таке протокольне правило: кожний дипломатичний документ вимагає відповіді. Відсутність відповіді в дипломатії сприймають як відповідь негативного характеру. Затримка відповіді на отриману ноту – серйозне порушення дипломатичного протоколу. Якщо немає особливих причин, відповідь на ноту, лист, інший дипломатичний документ слід надавати в найкоротший термін. На візитну картку – протягом 24 годин, на телеграму, лист – від 3 до 10 днів. Не вимагають відповіді лише прощальна нота глави представництва, який від’їжджає з країни, лист із подякою за виявлену гостинність, лист із висловленням співчуття.

Отже, документи зовнішньодипломатичного листування — це: Отже, документи зовнішньодипломатичного листування — це: особисті (підписні) ноти; вербальні ноти; приватні листи напівофіційного характеру; пам’ятні записки; меморандуми; заяви.

Дякую за увагу!