Топаз презентация

Топаз

Назва каменя від о.Топазос (Червоне море) або від санскрит. tapas – вогонь. Назва каменя від о.Топазос (Червоне море) або від санскрит. tapas – вогонь. Хімічна формула Al2[SiO4](F, OH)2. Як домішки можуть бути K, Na, Ca, Mg, Fe, Cr, Ti, V, Ge. Це острівний силікат, кристалізується в ромбічній сингонії. Обрис кристалів призматичний. На кристалах знайдено понад 140 простих форм, серед яких найбільш розповсюджені призми, дипіраміди і пінакоїд {001}. В родовищах колишнього СРСР виділяли кілька типів кристалів топазу: 1) мурзинський – кристали майже ізометричної форми з добре розвинутим пінакоїдом {001} і призмою {120}, іншими слабко розвинутими формами; 2) ільменський – бочкоподібні кристали; пінакоїд слабко розвинутий серед граней дипірамід {223} і {112}, із призм домінує {110}; 3) шерловогорський – сильно розвинуті грані призм {110}, {120} і {130}, чітко виражені грані діедра {011}, пінакоїд відсутній; 4) коростенський – кристали з добре розвинутими призмами {110} і {120}, пінакоїд відсутній.

Гарні кристалографічно огранені топази присутні в камерних пегматитах Волині (м.Володарськ-Волинський). Гарні кристалографічно огранені топази присутні в камерних пегматитах Волині (м.Володарськ-Волинський). Пегматити, як відомо, мають певні зони. Так, в польовошпатових зонах і зонах вилуговування пегматитів кристали топазу мають обрис ільменського типу, в занірковій частині – ільменського, шерловогорського або проміжного типу. Часто на гранях кристалів спостерігаються скульптури розчинення. Топази Бразилії, Уралу і Пакістану відрізняються простими кристалографічними формами, габітус у них призматичний, інколи пірамідальний з пінакоїдом. На бразильських кристалах спостерігаються сильні сліди розчинення, а також скелетні форми. Топази родовища Шнеккенштейн (Саксонія) мають короткопризматичний габітус. Розмір кристалів топазу може бути самим різноманітним. У 1965 році в пегматитах Волині був знайдений винно-жовтий кристал вагою 117 кг. Він був знайдений у порожнині пегматитового тіла разом з іншими кристалами (біля 100 шт.), загальна вага становила понад 500 кг. Кристали топазу вагою у кілька десятків кілограмів зустрічаються досить часто. Відома цим Бразилія.

Забарвлення топазів різноманітне: жовте, винно-, медово- і золотисто-жовте, голубе, синювато-зелене, рожеве, червоне, фіолетове, зелене. Є безбарвні камені. Зазвичай кристали прозорі, інколи з ефектом “котячого ока”. Забарвлення топазів різноманітне: жовте, винно-, медово- і золотисто-жовте, голубе, синювато-зелене, рожеве, червоне, фіолетове, зелене. Є безбарвні камені. Зазвичай кристали прозорі, інколи з ефектом “котячого ока”. Безбарвні водяно-прозорі топази трапляються досить рідко. Це надзвичайно чисті уральські кристали родовища Мурзинка (Урал), топази Бразилії, а також Саксонії. Родовище Мурзинка славиться незрівнянними голубими топазами, інколи із зеленкуватим або жовтуватим відтінком. Голубі топази відомі також на Волині, в Бразилії, США. Такий тип забарвлення розглядають як перехідний до типового ідіохроматичного внаслідок прояву хромоформної дії домішки Ti3+, яка утворює дефектні центри забарвлення. Золотисто-, медово- і винно-жовті топази відомі в Бразилії. Рідкісні рожеві топази. В Бразилії їх називали “бразильськими рубінами”. Дуже гарні за красою і різноманіттю відтінків рожеві, густо-червоні і фіолетові топази річок Каменка і Санарка (Урал). Такий тип забарвлення пов’язаний із наявністю в структурі топазу іонів Cr3+.

Забарвлення топазів нестійке. Під впливом сонячних променів вони знебарвлюються (тому в музеях топази закривають папером від прямих сонячних променів). Забарвлення топазів нестійке. Під впливом сонячних променів вони знебарвлюються (тому в музеях топази закривають папером від прямих сонячних променів). Зміна забарвлення можлива і при нагрівання топазів. Коричневі і жовті топази стають рожевими, червонувато-жовті – сіро-голубими. Рожеве забарвлення топазів, які містять хром, більш стійке, воно не зникає при нагрівання до 800° С. У топазів чіткий плеохроїзм. У голубих топазів спостерігається слабкий плеохроїзм за схемою: голубий – безбарвний або голубувато-зелений – зелений. Жовті топази мають такий плеохроїзм: світло- і темно-жовтий або жовто-червоний. Рожеві топази плеохроюють в карміново-червоних і медово-жовтих відтінках. Блиск топазу скляний, спайність досконала по пінакоїду. Густина 3,50-3,57 г/см3. Найбільш легкі коричневі і рожеві топази. В УФ променях топази слабко світяться червоним, жовтим і блідо-зеленим кольором. В рентгенівських променях голубі і безбарвні топази світяться голубуватим кольором, рожеві і коричневі – коричнево-жовтим або оранжевим кольором.

Топаз легко електризується від тертя, стискання і нагрівання. Топаз легко електризується від тертя, стискання і нагрівання. Піроелектричні властивості у топазів проявляються сильніше, ніж у турмалінів. Піроелектрика з’являється при повільному охолодження нагрітих кристалів. При цьому кристали можуть залишатися електропровідниками упродовж кількох годин. Топази містять газові, рідкі і газово-рідкі включення. У складі газових включень зафіксовані Co2, H2, SO2, HCl, Cl2, N2, рідка фаза (вуглекислота). Серед твердих включень у топазах спостерігаються флюорит, галіт, сильвін, хлорити алюмінію і цинку, турмалін, димчастий кварц, альбіт. Склад включень залежить від генетичного типу родовищ топазів. Родовища топазів пов’язані з камерними пегматитами, грейзенами, гідротермальними утвореннями в кислих ефузивах, елювіальними і елювіально-делювіальними розсипищами. Родовища: Мурзинка, Ільменські гори (Урал), Забайкалля (Шерлова гора). Бразилія, США, Саксонія. У 1931 році були відкриті пегматити Волині. Топаз можна сплутати із берилом (аквамарин, геліодор, вороб’євіт), кварцом, турмаліном, фенакітом, цирконом, а також із синтетичними – корундом, шпінеллю, гранатом, фіанітом і навіть склом. Діагностика – висока твердість, досконала спайність, густина, низьке двозаломлення, люмінесценція.

Американсикий Золотий Топаз має бразильське походження і зараз знаходиться в Музеї Природничої Історії Смітсонівського Інституту, якому був подарований у 1988 році. Він, можливо, є не тільки найбільшим у світі ограненим золотим топазом, але й найбільшим ограненим коштовним каменем. Американсикий Золотий Топаз має бразильське походження і зараз знаходиться в Музеї Природничої Історії Смітсонівського Інституту, якому був подарований у 1988 році. Він, можливо, є не тільки найбільшим у світі ограненим золотим топазом, але й найбільшим ограненим коштовним каменем. Американський Золотий Топаз огранений кушоном, вага його 4,5785 кг, що еквівалентно 22892,5 карата. Необроблений камінь важив 11,8 кг. Його знайшли в районі Мінас Жерайс. Топаз придбала Rockhound Hobbyists of America, яка передала його для огранки Леоне Ейджі. Огранка тривала понад двох років, що пояснюється не тільки розмірами топазу, але і його високою твердістю (8 балів за шкалою Мооса). В кінцевому результаті у ювелір отримав коштовний камінь зі 172 гранями приємного світло-коричневого забарвлення, з майже бездоганними прозорістю і чистотою. Після того, як топаз був подарований Смітсонівському Інституту, він виставляється в залі геології імені Джанет Аннеберг Хукер разом зі Сферою Золотого Топазу (вага 12555 каратів) (друга фотографія). Також в залі Музей демонструє два великих необроблених топаза – 32-кілограмовий Топаз Ліндсей і 50-кілограмовий Топаз Фріман (третя фотографія).

21005-каратний Топаз Бразильська Принцеса виставлений в Залі Коштовних Каменів Д.П.Моргана Американського Музею Природничої Історії в Нью-Йорку. В свій час він рахувався найбільшим з огранених коштовних каменів, але на даний час займає лише 4-е місце. 21005-каратний Топаз Бразильська Принцеса виставлений в Залі Коштовних Каменів Д.П.Моргана Американського Музею Природничої Історії в Нью-Йорку. В свій час він рахувався найбільшим з огранених коштовних каменів, але на даний час займає лише 4-е місце. Топаз Бразильська Принцеса являє собою квадрат смарагдової огранки, має світло-синій сапфіровий колір і гарну чистоту. Назва свідчить, що він он бразильського походження. Природний синій топаз зустрічається рідко, другим відомим місцем, окрім Бразилії, є Урал. Так, наприклад, відомо, що великий синій топаз (10 кг, 11 х 28 х 19 см), видобутий в Мокрушинській копальні поблизу села Мурзинка на Уралі, зберігається в Музеї Гірничого Інституту в Санкт-Петербурзі. Більшість бразильських топазів безбарвні, або мають жовтий, жовто-коричневий, зрідка рожевий і червоний кольори, тому ймовірність того, що Топаз Бразильськая Принцеса має природний синій колір, невелика, скоріш за все, він набутий штучно.

“Імперіал" топаз вважається найціннішим на сьогоднішній день на світовому ринку. Жовтувато-золотистий, червонувато-золотистий і рожевий кольори, з насиченим і стійким до вигоранням тоном. Це і є Імперіал топаз. “Імперіал" топаз вважається найціннішим на сьогоднішній день на світовому ринку. Жовтувато-золотистий, червонувато-золотистий і рожевий кольори, з насиченим і стійким до вигоранням тоном. Це і є Імперіал топаз.

Турмалін

Турмалін відноситься до коштовних каменів, які здавна відомі людству. Назва походить від сингальського “турмалі” – камінь, що притягує попіл, що пов’язано зі здатністю турмаліну електризуватися при нагріванні. Турмалін відноситься до коштовних каменів, які здавна відомі людству. Назва походить від сингальського “турмалі” – камінь, що притягує попіл, що пов’язано зі здатністю турмаліну електризуватися при нагріванні. Загальна формула турмаліну: (Na, Li, Ca) (Fe, Mg, Mn, Al)3(Al, Fe)6(OH, F)4(BO3)3[Si6O18], це складний кільцевий силікат, кристалізується в тригональній сингонії. Спайність відсутня, твердість 7-7,5; густина 3,02-3,33 г/см3, блиск скляний, гарний дихроїзм. Зустрічаються у вигляді довгопризматичних кристалів. За хімічний складом виділяють такі різновиди: шерл (збагачений Fe2+), дравіт (збагачений магнієм), увіт (збагачений кальцієм), тсилаїзит (збагачений манганом), бюргерит (збагачений Fe3+), ельбаїт (збагачений літієм). Широка популярність турмаліну пов’язана, насамперед, з красою різноманіття його забарвлення. Відомо біля 100 відтінків забарвлення турмаліну. Найчастіше зустрічаються різновиди зеленого і рожевого кольору. Часто зустрічаються поліхромні турмаліни із поперечно-смугастою або концентричною зональністю.

Гемологічне визначення «турмалін» відноситься до усього сімейства цього мінералу. Залежно від забарвлення кристала мінералу надається власне найменування, під яким він і реалізується в торговій мережі. Ось список таких каменів: Гемологічне визначення «турмалін» відноситься до усього сімейства цього мінералу. Залежно від забарвлення кристала мінералу надається власне найменування, під яким він і реалізується в торговій мережі. Ось список таких каменів: «Турмалін Параіба» — мінерал яскравого голубого, з синьо-зеленими і зеленими відтінками, що обумовлено вмістом в ньому міді, названий за місцевістю в Бразилії Індиголіт – мінерал насиченого синього кольору Сиберіт – мінерал бузкового, який переходить у синьо-фіолетові відтінки, кольору, названий на честь родовища на Уралі Шерл – мінерал чорного, темно-сірого кольору Верделіт – мінерал зеленого кольору Рубеліт – мінерал насиченого рожево-червоного, червоного і фіолетового відтінків Дравіт – мінерал жовто-коричневих, темно-коричневих відтінків, серед яких зустрічаються «хромові дравіти» темних зелених відтінків Ахраїт – безбарвний різновид турмаліну, зустрічається дуже рідко Увіт – мінерал, який містить магній, отримав назву від області на о. Шрі-Ланка Ельбаіт – рожевий різновид турмаліну з домішками літію Тсилаїзит – мінерал з домішками мангану, знайдений на о. Мадагаскар і отримав назву свого родовища Бюргерит – мінерал з домішками заліза, отримав ім’я американського академіка Ліддикоатит – мінерал з домішками кальцію, названий іменем американського ученого-гемолога Кавуновий турмалін, поперечний розріз інколи показує рожеве ядро, яке до периферії переходить у зеленій колір «Котяче око» — рідкісний непрозорий турмалін з включеннями голочок рутилу, ефект найбільш яскраво проявляється в каменях рожевих і зелених відтінків

Турмалін Параіба — винятково гарний різновид турмаліну, відкритий в 80-х роках минулого століття на сході Бразилії в пегматитах рудника Баталья. Володіє яскравим насиченим забарвленням, яке змінюється від небесно-голубого, смарагдово-зеленого і бірюзового до синювато-фіолетового і червонувато-аметистового. Багато фахівців вважають Параіба еталоном яскравого і насиченого кольору. Турмалін Параіба — винятково гарний різновид турмаліну, відкритий в 80-х роках минулого століття на сході Бразилії в пегматитах рудника Баталья. Володіє яскравим насиченим забарвленням, яке змінюється від небесно-голубого, смарагдово-зеленого і бірюзового до синювато-фіолетового і червонувато-аметистового. Багато фахівців вважають Параіба еталоном яскравого і насиченого кольору. Це найдорожчий різновид турмаліну, за ціною може конкурувати з діамантами. Небесно-сині і зеленуваті відтінки турмаліну Параіба надають іони міді — елементу, який у складі турмалінів зустрічається дуже рідко. Другим основним елементом, який впливає на його забарвлення є манган, який надає кристалам червонуватого або бузкового відтінку. Саме завдяки поєднанню цих двох елементів і виникають такі незвичні кольори, як смарагдо-зелений з легкою голубизною або небесно-синій з бірюзовим відтінком. Найкращі зразки турмаліну Параіба відрізняються таким насиченим і яскравим синювато-бірюзовим кольором, якого немає ні в жодного іншого коштовного каменя в світі. Крім того, в огранці він проявляє дуже незвичну «гру», яка добре проявляється навіть при самому слабкому освітленні. З цієї причини його колір інколи називають неоновим або електричним. Але, звичайно, далеко не усі знайдені кристали ідеальні, тому їхнє природне забарвлення часто підсилюють штучно. Після термічної обробки слабкозабарвлені камені набувають більш яскравого і насиченого голубого або бірюзового кольору. Найбільш популярні самоцвіти насичених синіх або зеленуватих відтінків, тому обумовлені домішками мангану червоні або фіолетові відтінки також часто видаляються за допомогою відпалювання.

Родовища турмалінів пов’язані з гранітами (шерл, дравіт), риолітами, пегматитами (шерл, ельбаїт), грейзенами (шерл, дравіт), скарнами. Родовища турмалінів пов’язані з гранітами (шерл, дравіт), риолітами, пегматитами (шерл, ельбаїт), грейзенами (шерл, дравіт), скарнами. Родовища ювелірного турмаліну пов’язані з міароловими, мікрокліновими і мікроклін-альбітовими гранітними пегматитами, а також з елювіальними, делювіально-алювіальними і алювіальними розсипищами. Ювелірні турмаліни трапляються на о.Шрі-Ланка, в Бірмі, Бразилії, Індії, Намібії, Зімбабве, Мозамбіку,Республіці Мадагаскар, Танзанії, Кенії, США, Афганістані, Забайкаллі. Ідентифікація – за високою твердістю і двозаломленням, відсутністю спайності, дихроїзмом.