Халцедон презентация

Халцедон

Халцедон – волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу. Містить 90-99 % SiO2. Халцедон – волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу. Містить 90-99 % SiO2. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінерального аґреґату і забарвлюють халцедон у різні кольори: коричнево-бурий, оранжевий, червоний, вишневий, яблучно-зелений, блакитно-сірий, блідо-синій, темно-зелений. Звичайний халцедон – сірий, жовтуватий. Назва походить від древнього міста Халкедон (район Босфору). Кристалів не утворює, напівпрозорий, блиск масний. Складається із тонких волокон, між якими є пори розміром ~ 0,1 мкм. Пористість зумовлює більш низькі, ніж у кварцу показники твердості, густини і показники заломлення. Зустрічається в породах, багатих кремнеземом у вигляді кірок, ниркоподібних і натічних утворень. Утворюється в результаті розкристалізації гелів. В халцедоні часто наявні оксиди заліза, мангану, хрому, титану, нікелю та інших елементів.

Назва цього каменя походить від грецьких слів «хризос» (золото) і «празос» (цибуля-порей) — золотисто-цибулевий. На яскравому сонці або при необережному нагріванні забарвлення може потьмяніти. Щоби його відновити, слід помістити камінь на деякий час у вологе середовище - загорнути у вологу шматину і періодично змочувати. Назва цього каменя походить від грецьких слів «хризос» (золото) і «празос» (цибуля-порей) — золотисто-цибулевий. На яскравому сонці або при необережному нагріванні забарвлення може потьмяніти. Щоби його відновити, слід помістити камінь на деякий час у вологе середовище - загорнути у вологу шматину і періодично змочувати. Як і усі форми халцедону, хризопраз має твердість 6—7 за шкалою Мооса і мушлеподібний злам як у кременя.

(золото, хризопраз, (золото, хризопраз,

Оскільки хризопраз дуже довго залишався рідкісним ювелірним каменем, у нього з’явилося багато імітацій, які виготовлялися з менш коштовних різновидів халцедону, шляхом забарвлення їх солями хрому або нікелю. Відрізнити імітацію від справжнього хризопразу неозброєним оком дуже непросто. Експерти використовують для цієї цілі складні методи оптичного аналізу, фільтр Челсі і спектроскоп. Оскільки хризопраз дуже довго залишався рідкісним ювелірним каменем, у нього з’явилося багато імітацій, які виготовлялися з менш коштовних різновидів халцедону, шляхом забарвлення їх солями хрому або нікелю. Відрізнити імітацію від справжнього хризопразу неозброєним оком дуже непросто. Експерти використовують для цієї цілі складні методи оптичного аналізу, фільтр Челсі і спектроскоп. Структура штучно забарвлених каменів практично ідеальна, а наявність хоча б однієї маленької плямки значно підвищує ймовірність того, що хризопраз натуральний. Дуже часто у виробах під видом хризопразу спостерігаються звичайні халце-дони, забарвлені солями нікелю або синтетичними барвниками. Забарвлені камені від незабарвлених легко відрізнити за паутиноподібними утвореннями барвника всередині каменя, нерівномірним забарвленням, надто яскравому для природного кольором.

Класифікація хризопразів. 1. Хризопраз смарагдово-зелений, однорідний. Вищий сорт. Такі хризопрази є високо-якісною ювелірною сировиною. Володіють рівномірним яскравим, інтенсивним забарвленням. Зазвичай дуже добре просвічують через велику товщину каменя до 5 см в пластинах і кусках. В структурі каменя можуть бути дрібні розсіяні домішки глиноземів (гідроксиди заліза). Класифікація хризопразів. 1. Хризопраз смарагдово-зелений, однорідний. Вищий сорт. Такі хризопрази є високо-якісною ювелірною сировиною. Володіють рівномірним яскравим, інтенсивним забарвленням. Зазвичай дуже добре просвічують через велику товщину каменя до 5 см в пластинах і кусках. В структурі каменя можуть бути дрібні розсіяні домішки глиноземів (гідроксиди заліза).

2. Хризопраз яблучно-зелений, однорідний. Перший сорт. Такі хризопрази вже просвічують не більш ніж через 2 см. В камені можуть бути білуваті ділянки і такі, які не просвічують. Структура однорідна, без рисунка. 2. Хризопраз яблучно-зелений, однорідний. Перший сорт. Такі хризопрази вже просвічують не більш ніж через 2 см. В камені можуть бути білуваті ділянки і такі, які не просвічують. Структура однорідна, без рисунка.

3. Хризопраз блідозабарвлений, плямистий. Другий сорт — ужитковий. Такий хризопраз, зазвичай, голубувато-зеленого або жовто-зеленого забарвлення з неоднорідною структурою. В забарвленні каменя можуть бути молочно-білі плями, а в структурі самого каменя чергуватися ділянки, які просвічують і не просвічують. Можливі включення оксидів мангану (дендрити). На периферії каменя можуть міститися жовті або бурі включення лімоніту. 3. Хризопраз блідозабарвлений, плямистий. Другий сорт — ужитковий. Такий хризопраз, зазвичай, голубувато-зеленого або жовто-зеленого забарвлення з неоднорідною структурою. В забарвленні каменя можуть бути молочно-білі плями, а в структурі самого каменя чергуватися ділянки, які просвічують і не просвічують. Можливі включення оксидів мангану (дендрити). На периферії каменя можуть міститися жовті або бурі включення лімоніту.

Ювелірний хризопраз шліфують, головно, кабошоном. Особливо ефектно виглядають і дорого коштують високі овальні кабошони із хризопразів вищого сорту. Хризопраз гарно і легко полі-рується, але до «дзеркала» полірування довести дуже важко. Ювелірний хризопраз шліфують, головно, кабошоном. Особливо ефектно виглядають і дорого коштують високі овальні кабошони із хризопразів вищого сорту. Хризопраз гарно і легко полі-рується, але до «дзеркала» полірування довести дуже важко.

Зелений хризопраз вважався найкращим талісманом для ділових людей - купців, банкірів і усіх, кому за посадою доводилось щодня мати справу з великими грошовими сумами. Володарі хризопразів, вправлених в золото, могли, на думку астрологів, не боятися нечесних контрагентів, небезпек торгових мандрів і матеріального збитку. Як і більшість інших декоративних каменів хризопраз був і лікувальним мінералом - допомагав при нервових хворобах, його рекомендували при захворюваннях очей - його гарний зелений колір повинен був зменшувати біль в очах. Зелений хризопраз вважався найкращим талісманом для ділових людей - купців, банкірів і усіх, кому за посадою доводилось щодня мати справу з великими грошовими сумами. Володарі хризопразів, вправлених в золото, могли, на думку астрологів, не боятися нечесних контрагентів, небезпек торгових мандрів і матеріального збитку. Як і більшість інших декоративних каменів хризопраз був і лікувальним мінералом - допомагав при нервових хворобах, його рекомендували при захворюваннях очей - його гарний зелений колір повинен був зменшувати біль в очах.

Сердолік (від давньоруського “подібний на серце") - збірна назва халцедонів; сардер (від Сардис - назви столиці Лідійського царства, яке знаходилося поблизу Егейського узбережжя сучасної Турції), карнеол (від лат. cornum - кизил). Сердолік (від давньоруського “подібний на серце") - збірна назва халцедонів; сардер (від Сардис - назви столиці Лідійського царства, яке знаходилося поблизу Егейського узбережжя сучасної Турції), карнеол (від лат. cornum - кизил).

Найбільш популярним цей чудовий камінь був в Древній Греції, Месопотамії, на Близькому Сході, на Русі і в середньовічній Європі. Він цінувався значно вище багатьох відомих в ті часи коштовних каменів і металів, наприклад, у IV столітті н.е. сердолік займав п’яте місце по цінності в ряду: діамант, перли, смарагд, шляхетний опал, сердолік, червоні карбункули (шпінель, рубін, гранат), а потім уже золото, срібло, сапфір і топаз. З нього виготовляли амулети, перстені, інші ювелірні прикраси, різні печатки, камеї, статуетки, кубки, хрести. В Древньому Єгипті сердолік порівнювався із “застиглим в камені закатом сонця“. Найбільш популярним цей чудовий камінь був в Древній Греції, Месопотамії, на Близькому Сході, на Русі і в середньовічній Європі. Він цінувався значно вище багатьох відомих в ті часи коштовних каменів і металів, наприклад, у IV столітті н.е. сердолік займав п’яте місце по цінності в ряду: діамант, перли, смарагд, шляхетний опал, сердолік, червоні карбункули (шпінель, рубін, гранат), а потім уже золото, срібло, сапфір і топаз. З нього виготовляли амулети, перстені, інші ювелірні прикраси, різні печатки, камеї, статуетки, кубки, хрести. В Древньому Єгипті сердолік порівнювався із “застиглим в камені закатом сонця“.

Агат – тонко-смугастий різновид халцедону зі смугастою або плямистою текстурою, часом з декоративними включеннями і концентрично-зональною будовою. Має шаруватий розподіл забарвлення. Агат – тонко-смугастий різновид халцедону зі смугастою або плямистою текстурою, часом з декоративними включеннями і концентрично-зональною будовою. Має шаруватий розподіл забарвлення. Шари агатів різняться твердістю і пористістю, звідси проникність їх різна. Це здавна використовували майстри для фарбування каменя, щоб надати більш гарного забарвлення і кращих відтінків. В Древній Індії і Китаї чорний агат отримували шляхом просочування каменя розчином міді з подальшим прокалюванням на вогні. Синє забарвлення отримують при виварюванні в червоній кров’яній солі, а потім обробляють азотнокислим залізом. Червоне забарвлення отримують обробкою розчином азотнокислого залізі або хромовими квасцями з подальшим відпалюванням. Родовища: Бразилія, Індія, Мексика, Уругвай, США, Німеччина, Північний Урал (Тімань), Бурятія, Далекий Схід, Закавказзя. Агат – гідротермальний поствулканічний мінерал, що виповнює мигдалини в ефузивних породах андезито-базальтового і зрідка ріолітового складу. Велике практичне значення мають алювіальні (залишкові) агати в древніх корах звітрювання ефузивів і агати алювіальних родовищ.

В якості ужиткового і облицювального каменя онікс був відомий в Древньому Єгипті, Асірії і Вавілоні. В Римі його використовували для інкрустації і мозаїк. За легендою в Ієрусалимі в храмі Соломона стіни не мали вікон, але пропускали достатньо світла, будучи зробленими з цього каменя. В мавзолеї Гур-Емір в Самарканді з нього оздоблені внутрішні приміщення. Онікси мали широке використання з давнини. В часи розквіту гліптики саме онікси слугували основним матеріалом для виробів. В якості ужиткового і облицювального каменя онікс був відомий в Древньому Єгипті, Асірії і Вавілоні. В Римі його використовували для інкрустації і мозаїк. За легендою в Ієрусалимі в храмі Соломона стіни не мали вікон, але пропускали достатньо світла, будучи зробленими з цього каменя. В мавзолеї Гур-Емір в Самарканді з нього оздоблені внутрішні приміщення. Онікси мали широке використання з давнини. В часи розквіту гліптики саме онікси слугували основним матеріалом для виробів.

Мармуровий онікс - взагалі не онікс, а смугастий різновид мармуру, м’який ужитковий матеріал. Онікс мармуровий - гірська порода натічного походження, яка складається з кальциту або арагоніту органічного походження, міцна дрібнозерниста або крупнокристалічна, часто з шаруватою або радіально-променистою будовою, має чисті і незабруднені кольори. Його особливим способом насичують розчинами солей і відпалюють. Мармуровий онікс - взагалі не онікс, а смугастий різновид мармуру, м’який ужитковий матеріал. Онікс мармуровий - гірська порода натічного походження, яка складається з кальциту або арагоніту органічного походження, міцна дрібнозерниста або крупнокристалічна, часто з шаруватою або радіально-променистою будовою, має чисті і незабруднені кольори. Його особливим способом насичують розчинами солей і відпалюють. Темно-зелені мармурові онікси зобов’язані кольором високому вмісту домішок магнію і міді, світло-зелені - міді і заліза. Жовтий, коричневий або червоний колір мармурових оніксів обумовлений домішками оксидів заліза. Відомі прозорі різновиди, які просвічують на глибину до 3-4 см і мають тонкий рисунок у вигляді смуг, що чергуються. Халцедоновий онікс на відміну від мармурового оніксу не реагує на кислоту. Зокрема, мармуровий онікс виділяє пухирці вуглекислого газу в оцтовій кислоті або кислому вині і втрачає свій зовнішній товарний вид. У всіх класифікаціях каменів онікс і мармуровий онікс відносяться до різних груп і їх розділяє один або два порядки.