Український живопис 20-го ст (7 клас) презентация

Український живопис 20-го ст. Роботу виконали учні: 7-А Класу Хсш №75 Утукін Владислав Сивуха Анастасія Кононенко Анастасія

Тут ми вам розповімо про Живопис Трохи пізніше, ніж в Західній Європі в Україні на межі століть з'являються художники-імпресіоністи, які прагнуть передати у творах витончене відтворення особистісних вражень та спостережень Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалось у руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були добре ознайомлені з кращими зразками світового мистецтва.

Це Микола Пимоненко Микола Пимоненко (1862-1912) Більшість картин він присвятив відображенню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично показав побут і звичаї українського селянства, створив яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики. Формування творчої індивідуальності Пимоненка проходило під впливом реалістично-демократичного мистецтва Росії й України II половини XIX сторіччя. У цей період активізація визвольного руху, демократичне піднесення в країні сприяли посиленню інтересу передових російських і українських художників до життя свого народу, його історії, до рідної природи, живили народні гуманістичні тенденції у розвитку культури. Все це було тим грунтом, на якому інтенсивно зростало демократичне образотворче мистецтво, зокрема побутовий жанр.

Це Микола Бурачек Микола Бурачек (1871-1942) Один із засновників і викладачів (1917—1921) Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.

Це Зінаїда Серебрякова Зінаїда Серебрякова (1884-1967) Довгі роки мешкала під Харковом у селищі Нескучне ; багато творів присвячено українському селу та темам Сходу. Вона також належить до вітчизняних імпресіоністів. Після еміграції Серебрякова довгі роки мешкала у Франції та Бельгії. Частину робіт закордонного періоду майстрині передано в Київ.

Це Костанді Киріак Костанді Киріак (1852-1921) Костанді створив картини побутового жанру, зображував побутові мотиви на пейзажному тлі, здебільшого Одеси та її околиць, малював пейзажі, писав також портрети. Хоча й не був представником імпресіонізму, але використовував у своїй творчості його формально-пластичні риси.

Це Федір Кричевський Федір Кричевський (1879-1947) Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва. Творча індивідуальність майстра розкриває філософський зміст вічних тем життя - любові, надбань, втрат. Картина в її класичному варіанті була збагачена Ф.Кричевським модерним трактуванням витонченої площинно-лінійної ритміки і гармонії наближених кольорів, пластикою середньовічного монументального настінного живопису. Суспільний та мистецький досвід Ф.Кричевського привели його до масштабних форм узагальненого живопису, підкорених вимогам високої життєвої правди та співвіднесених з долею сучасників художника

Це Георгій Нарбут Георгій Нарбут (1886-1920) Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузітеатрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів істародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським,Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20 — 30-х років в графіці.

Це Олександр Богомазов Олександр Богомазов (1880-1930) О. Богомазов у трактаті «Живопис та елементи» виклав свої погляди на авангардне мистецтво, розробив його засади. Картини «Потяг», «Базар», «В’язниця», «Львівська вулиця в Києві» стали зразками кубофутуризму та експресіонізму. Вони вирізняються чіткою ритмікою кольорів, їх синьо-фіолетовим вираженням. «Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р