Етіологія та епідеміологія черевного тифу презентация

Викладач : Любча Н.О.

План Етіологія та епідеміологія черевного тифу Патогенез Клінічний перебіг та характерні ускладнення Діагностика Лікування, догляд, профілактика Особливосі епідеміології та клінічного перебігу паратифів А і В

Черевний тиф - гостра кишкова антропонозна хвороба з фекально-оральним механізмом передавання, чіткою циклічністю течії, ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, бактеріємією, інтоксикацією, лихоманкою, розеольозно-папульозними висипами. Черевний тиф - гостра кишкова антропонозна хвороба з фекально-оральним механізмом передавання, чіткою циклічністю течії, ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, бактеріємією, інтоксикацією, лихоманкою, розеольозно-папульозними висипами. Захворюваність - 0,5-0,6 випадків на 100 тис. населення в економічно розвинених країнах, 30-70 випадків – у відсталих.

Етіологія- збудник - S. typhi сімейства кишкових. Аероб, не утворює спор, рухома грам негативна паличка. Морфологічно не відрізняється від других сальмонел. Відрізняється по біохімічним властивостям та антигенній структурі: Етіологія- збудник - S. typhi сімейства кишкових. Аероб, не утворює спор, рухома грам негативна паличка. Морфологічно не відрізняється від других сальмонел. Відрізняється по біохімічним властивостям та антигенній структурі: соматичний термостабільний - 0 - антиген термолабільний - VІ - антиген джгутиковий - Н - антиген Багато фаготипів утворює ендотоксин. Добре росте на штучних живильних середовищах, що містять жовч. Досить стійка в довкіллі. Розмножується на харчових продуктах. Швидко гине при нагріванні та під дією деззасобів.

Епідеміологія джерело - тільки людина (хворий або носій), збудники виділяються з фекаліями, сечею, іноді з молоком та слиною з кінця інкубаційного періоду протягом всієї хвороби. Епідеміологія джерело - тільки людина (хворий або носій), збудники виділяються з фекаліями, сечею, іноді з молоком та слиною з кінця інкубаційного періоду протягом всієї хвороби. Головне джерело- формується бактеріоносійство до 3 місяців - гостре, більше - хронічне іноді протягом всього життя. Механізм зараження - фекально-оральний. Фактори передачі - вода, харчові продукти, побутовий контакт. Сезон: липень – листопад,(максимально - вересень – жовтень),сприйнятливість висока.

Патогенез (інкуб. 7-23 доби) - вхідні ворота - солітарні фолікули та Пейєрові бляшки тонкої кишки → мезентеріальні лімфовузли (розмноження, запалення, формування черевнотифозних гранульом) → бактеріємія (вихід ендотоксину, розповсюдження мікробів по всім органам, особливо печінка, селезінка, розмноження бактерій, формування вторинних гранульом, запалення органів) → повторний вихід в кишку (алергійна реакція проходить в 4 – 5 стадіях): Патогенез (інкуб. 7-23 доби) - вхідні ворота - солітарні фолікули та Пейєрові бляшки тонкої кишки → мезентеріальні лімфовузли (розмноження, запалення, формування черевнотифозних гранульом) → бактеріємія (вихід ендотоксину, розповсюдження мікробів по всім органам, особливо печінка, селезінка, розмноження бактерій, формування вторинних гранульом, запалення органів) → повторний вихід в кишку (алергійна реакція проходить в 4 – 5 стадіях):

Брижові та заочеревні лімфатичні вузли

Кожна стадія триває тиждень: Кожна стадія триває тиждень: Мозковидне набухання Некроз Утворення виразок Чистих виразок Рубцювання

Некроз

Дія токсину на нервові клітини в судинах: падіння AT, перерозподіл крові, зменшення об'єму циркулюючої крові; токсична дія на м'язи серця – міокардит токсична дія на ЦНС; ураження печінки: порушення всіх видів обміну.

Клініка : інкубація 7-23 доби Періоди: Початковий Розпалу Рання реконвалесценція Кінець хвороби

1.Початок - І тиждень : підвищення температури поступове до встановлення постійного типу, мерзлякуватість, слабкість, безсоння, погіршення апетиту. 1.Початок - І тиждень : підвищення температури поступове до встановлення постійного типу, мерзлякуватість, слабкість, безсоння, погіршення апетиту. Паралельно підвищенню температури наростають симптоми інтоксикації та ураження внутрішніх органів: блідість, головний біль, брадикардія, анорексія, білий язик, здуття (метеоризм), запори або проноси.

Типи температурних кривих при черевному тифі

2.Розпал : температура - постійна, 9-10 днів (тифозний статус) на 8-10 день на животі та низу грудей з'являються 4 – 8 розеол, порушується діяльність ЦНС, серцево-судинної системи, кишечнику, дихальної системи. ЦНС - тифозний статус, апатія, сильний головний біль, марення, безсоння. Серцево – судинна система - брадикардія відносна, зниження тиску, приглушення тонів серця, розширення границь серця. ШКТ - збільшення печінки, селезінки, язик збільшений, обкладений коричневим нальотом, відбитки зубів, край чистий, живіт здутий, метеоризм. Дихальна система - бронхіти, пневмонії. Видільна система – нефрит, в сечі білок

Язик хворого на черевний тиф

З.Реконвалесценція - поступове зникнення симптомів. З.Реконвалесценція - поступове зникнення симптомів. 4. Кінець хвороби – видужання. У 3-10% рецидиви. Форми: типові і нетипові. Легкі, середньотяжкі, тяжкі. Ускладнення: 1.Перфорація виразки кишки 2.Кишкова кровотеча 3.Колапс 4.Міокардит 5.Пневмонія та ін.

Лабораторний діагноз. Лабораторний діагноз. 1.Бактеріоскопія: мазок та товста крапля крові 2. Бактеріологія: висів крові, калу, сечі на середовища з додаванням жовчі (жовчний бульйон, серед. Рапопорта) та вісмут – сульфітний агар. 3. Серологічні реакції:РАВідаля діагн.титр 1:200

Лікування Лікування 1.Постільний режим, догляд 2.Дієта № 2, 4. 3.Етіотропне лікування: антибіотики. 4.Дезінтоксикзиія в/в: глюкоза 5% , альбумін, неогемодез, розчин Рінгера-Локка та інш. 5.Вітаміни: аскорбінова кислота, рутин, віт. групи В 6.Десенсибілізація – антигістамінні препарати, у тяжких випадках преднізолон 5-7 дн.20-15мг. на добу зі зниженням протягом 2-3 днів по 10-5 мг. 7.Протигрибкові: ністатин по 500000 х 3-4 р.,6-7 днів 8.Вакцинотерапія - при затяжній течії двократно з інтервалом 7-10 днів дорослим 400-800 мкг, Уі- антигену 9.Серцево-судинні препарати по показанням кордіамін, ефедрін, норадреналін, мезатон, строфантин 10.Симтоматичні - при безсонні. 11.Лікування ускладнень Виписка - Після 3-х разового бак дослідження калу, що проводять на 13,15,17 день нормальної температури, та І разового - жовчі. Диспансерний нагляд проводять два роки

Профілактика Профілактика 1.Загальносанітарні заходи поза вогнищем: забезпечення населення доброякісною водою та харчовими продуктами, очищення від забруднення та каналізація населених пунктів. Диспансеризація працівників харчових підприємств. Санітарна просвіта населення Вакцинація по епідпоказникам 2.У вогнищі: Госпіталізація хворого, його лікування, виявлення носіїв, нагляд за вогнищем 21 день. Заключна дезінфекція.

Паратифи А і Б Паратиф А, як і черевний тиф, є антропонозом, викликається сальмонелою паратифу А. Паратиф В – антропозооноз. Джерелом інфекції може бути і людина, і тварина. Клінічно черевний тиф і паратифи схожі, для них характерно ушкодження лімфатичних утворень кишок, загальна інтоксикація з гарячкою, висипкою, збільшенням селезінки.

Черевний тиф зустрічається частіше ніж паратифи А і В, паратиф А – найрідше. Захворювання тифопаратифозної групи зараз спостерігається рідко, але при них можуть виникнути такі грізні ускладнення як кишкова кровотеча та перфорація кишок внаслідок утворення глибоких виразок в стінках клубової кишки, інфекційно – токсичний шок. До неспецифічних ускладнень належать пневмонія, тромбофлебіт, інфекційно – алергічний міокардит, цистит, артрит, неврит тощо. Черевний тиф зустрічається частіше ніж паратифи А і В, паратиф А – найрідше. Захворювання тифопаратифозної групи зараз спостерігається рідко, але при них можуть виникнути такі грізні ускладнення як кишкова кровотеча та перфорація кишок внаслідок утворення глибоких виразок в стінках клубової кишки, інфекційно – токсичний шок. До неспецифічних ускладнень належать пневмонія, тромбофлебіт, інфекційно – алергічний міокардит, цистит, артрит, неврит тощо.

Особливості клініки паратифу А і В. Особливості клініки паратифу А і В. Клінічні прояви паратифу і черевного тифу схожі, тому часто немає достатньо підстав для розмежування їх за клінічною картиною. Загальними відмінними ознаками паратифу А і В є коротший інкубаційний період, частіший гострий початок хвороби, поява в більш ранні строки густішого типового (при паратифі А), або більшого за розміром елементів (при паратифі В) розеольозного висипу.

У хворих на паратиф А, крім того, температура тіла часто набуває ремітуючого характеру, часом з ознобом і пітливістю. Іноді на початку хвороби спостерігається нежить, вологий кашель, гіперемія лиця, ін'єкція судин склер, герпес на губах. Перебіг паратифу А нерідко триваліший ніж черевного тифу, рецидиви спостерігаються частіше. При дослідженні крові часто виявляється лейкоцитоз, а реакція Віддаля зі специфічним антигеном може бути негативною. У хворих на паратиф А, крім того, температура тіла часто набуває ремітуючого характеру, часом з ознобом і пітливістю. Іноді на початку хвороби спостерігається нежить, вологий кашель, гіперемія лиця, ін'єкція судин склер, герпес на губах. Перебіг паратифу А нерідко триваліший ніж черевного тифу, рецидиви спостерігаються частіше. При дослідженні крові часто виявляється лейкоцитоз, а реакція Віддаля зі специфічним антигеном може бути негативною.

При паратифі В, на відміну від черевного тифу, більша кількість можливих джерел інфекції свійські тварини – рогата худоба, свині, птахи. Частіше відбувається передача інфекції через продукти харчування. Тому в клінічній картині паратифу В, крім наведених частіше, спостерігаються ознаки гастроентериту (блювання, пронос). Раніше, ніж при черевному тифі, збільшуються печінка і селезінка, а відносна брадикардія відзначається рідше. Перебіг хвороби легший і коротший ніж у хворих на черевний тиф і паратиф А, з більшою різноманітністю клінічних форм. При паратифі В, на відміну від черевного тифу, більша кількість можливих джерел інфекції свійські тварини – рогата худоба, свині, птахи. Частіше відбувається передача інфекції через продукти харчування. Тому в клінічній картині паратифу В, крім наведених частіше, спостерігаються ознаки гастроентериту (блювання, пронос). Раніше, ніж при черевному тифі, збільшуються печінка і селезінка, а відносна брадикардія відзначається рідше. Перебіг хвороби легший і коротший ніж у хворих на черевний тиф і паратиф А, з більшою різноманітністю клінічних форм.

Ускладнення: небезпечними ускладненнями є кишкова кровотеча і перфорація кишок з розвитком перитоніту.

Домашнє завдання Вивчити тему “Черевний тиф. Паратифи А і В” Підручники: Тітов М.Б. с. 55-76, 122-128 Андрейчин М.А. с. 158-167 Черновіл А.В. с. 440-456