Філософія як світогляд, її сенс і призначення у суспільстві презентация

ФІЛОСОФІЯ ЯК СВІТОГЛЯД, ЇЇ СЕНС І ПРИЗНАЧЕННЯ У СУСПІЛЬСТВІ 1. Призначення філософії. 2. Відношення філософії та науки. 3. Место філософії в духовной культуре суспільства.

1. Призначення філософії. Піфагор (VI ст. до н.е.). Мудрість властива лише одному Богу, а людині досить називатися філософом. Філософи прагнуть тільки до істини. Мудреців софістами, які вважали, що мудрість полягає в суто практичній досвідченості

Сократ мета життя у дослідженні себе та інших стверджує, що нічого не знає але говорив, що він людина «самостійна у філософії».

Платон Філософ займає середину між мудрим і немудрим. Бути філософом не може ні мудрий, ні неук: перший – тому, що вже має мудрість, другий – тому, що вважає себе мудрим.

Арістотель під філософією розуміє будь-яку науку, але з решти інших виділяє «першу філософію»,

Стоїки (Сенека) мудрість - знання про божественні і людські справи,

Эпікур Філософія - діяльність, яка приводить до щастя через роздуми і розмірковування.

У філософії відокремлюються два основних напрями Умоглядний, або раціоналістич-ний головна мета філософії істинно суще - «абсолютне”

Представники раціоналізму Лейбниц: філософія – це заняття мудрістю.

Кант Філософська система поєднує в собі: Філософію природи і «філософію звичаїв.

Шеллінг рід пізнання, яке має своєю основою і предметом перше знання безпосередньо в ньому самому.

Гегель пізнання абсолютного у формі діалектичного розвитку, або науку про розум, який пізнає самого себе

Гегель «філософія як спекулятивна наука про ідею, розпадається на логіку – науку про ідею в собі і для себе,

Позитивізм Конт «філософія означає загальну систему пізнань людських»

Філософія внутрішній процес суб’єктивного росту людини, процес творчості

Філософія самосвідомість перекладає результати цієї внутрішньої роботи в поняття

Метафізика намагається перевести в поняття схоплені почуттям вищі ідеали і цілі,

Філософія як засіб творення невідворотно зустрічається з релігією ці переконання і вірування знаходяться у тій же глибині духу

Наука чистого мислення знання, якому досвід служить тільки зовнішньою і негативною відправною точкою

2. Відношення філософії та науки нерозуміння або здивування перед світовою загадкою, спроба її вирішити за допомогою розуму.

Наука у відокремленій науковій діяльності чітко усвідомлені мета і намір, які мають практичне виправдання

Філософія Щоб охопити світ у такій повноті, треба його побудувати. Знання і побудова світу крокують у філософії поруч

1.3. Місце філософії в духовній культурі суспільства намагається побудувати – цілісний і гармонійний образ світу

Питання: Онтологічне – про буття, суще, першооснову. Натурфілософсь-ке – про всесвіт. Гносеологічне – про пізнавальну діяльність і знання.

Філософія розпадається на онтологію, натурфілософію, гносеологію, соціальну філософію, етику і естетику. Не всі філософські системи розглядають усі ці питання.

Відношення між духом і буттям 1 ступень: є свідомість безпосередня і, так би мовити, наївна, яка розрізняє і пізнавані предмети один від одного, і себе від мислимих предметів, але не доходить до протиставлення себе буттю мислимому,

Відношення між духом і буттям 2 - протиставляє себе як мисляче начало усьому іншому буттю як мислимому. На цьому ступені розвитку вона є свідомість вдумлива, яке вдумується у цю протилежність