Особливості перебігу захворювання ендокринної системи у людей похилого віку презентация

Презентація на тему: “Особливості перебігу захворювання ендокринної системи у людей похилого віку»

Вступ Процес старіння людини проявляється закономірним розвитком змін структури і функцій різних органів, у тому числі і органів ендокринної системи.

План: Ендокринна система Гіпертиреоз Гіпотиреоз Цукровий діабет Ожиріння Виснаження Проблеми догляду Висновок

Актуальність теми Захворювання щитовидної залози поширені серед людей похилого віку, відповідно і рівень смертності серед даної категорії населення значно вище. У цій віковій групі на частку гіпотиреозу припадає 6% від усіх хвороб, а гіпертиреоз становить 2%

Ендокринні залози До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні, загрудинна (тимус), підшлункова, надниркові, статеві.

Змінюючись в процесі старіння, залози внутрішньої секреції впливають на функції організму. Згасання функцій вилочковой залози закінчується до періоду статевого дозрівання, статеві залози знижують свою діяльність в клімактеричному періоді, що варіює у жінок в межах 45— 55 років, у чоловіків — 55—65 років. Функції щитоподібної залози знижуються до 60—65 років. Змінюючись в процесі старіння, залози внутрішньої секреції впливають на функції організму. Згасання функцій вилочковой залози закінчується до періоду статевого дозрівання, статеві залози знижують свою діяльність в клімактеричному періоді, що варіює у жінок в межах 45— 55 років, у чоловіків — 55—65 років. Функції щитоподібної залози знижуються до 60—65 років. Пізніше за інших виражені вікові зміни наступають в структурі і функції гіпофіза і надниркових залоз.

Гіпертиреоз Підвищення функції щитовидної залози найчастіше зустрічається у віці 45—65 років, переважно у жінок.

Клінічна картина

Лікування Перш за все спрямовано на створення психічного спокою, гігієнічного режиму. Медикаментозну терапію проводять по загальній схемі із застосуванням тривалих курсів заспокійливих і тиреостатичних засобів (мерказоліл, і ін.). У ряді випадків застосовують хірургічне втручання, а при його неможливості — лікування радіоактивним йодом.

Гіпотиреоз Синдром недостатності щитоподібної залози спостерігається головним чином у жінок старше 50 років.

Класичне гіпотиреоїдне обличчя

Лікування

Цукровий діабет Розвивається внаслідок виділення недостатньої кількості гормону інсуліну, в результаті чого розвивається гіперглікемія - стійке збільшення глюкози в крові. Захворювання характеризується хронічним перебігом та порушенням всіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального та водно-сольового.

ЦД в літньому віці не завжди має виражену клінічну симптоматику (поліурію, полідипсію і ін.). Часто це захворювання протікає приховано, латентно і не виявляється до тієї пори, поки на перший план в клінічній картині не вийдуть пізні ускладнення ЦД ЦД в літньому віці не завжди має виражену клінічну симптоматику (поліурію, полідипсію і ін.). Часто це захворювання протікає приховано, латентно і не виявляється до тієї пори, поки на перший план в клінічній картині не вийдуть пізні ускладнення ЦД (мікро- та макроангіопатії) – порушення зору (ретинопатія), патологія нирок (нефропатія), трофічні виразки або гангрена нижніх кінцівок (синдром діабетичної стопи), інфаркт або інсульт.

Лікування Сучасні принципи в лікуванні ЦД 2 типу в літньому віці: дієта + фізичні навантаження; пероральні цукрознижувальні препарати; інсулін або комбінована терапія. Основні принципи дієти хворих на ЦД 2 типу в літньому віці не відрізняються від тих, що рекомендуються для молодих пацієнтів – обмеження калорійності їжі з виключенням легкозасвоюваних вуглеводів. Фізичні навантаження є обов'язковою складовою в лікуванні хворих на ЦД 2 типу, оскільки підвищують чутливість периферичних тканин до інсуліну, знижують інсулинорезистентність, знижують артеріальний тиск. В сучасній діабетології використовується 5 основних класів пероральних цукрознижувальних препаратів: препарати сульфонилсечовини (гліклазид, гліквидон, гліпізид, глімепірид, глібенкламид); меглітініди (репаглінид) і похідні фенілаланина (натеглінид); бігуаніди (метформін); тіазолідіндіони (піоглітазон, розіглітазон); інгібітори α-глюкозідази (акарбоза).

Лікування гіперглікемічної коми

Лікування гіпоглікемічної коми

Ожиріння Літні люди більш схильні до ожиріння, чим люди молодого і зрілого віку. Надмірна маса тіла у віці старше 60 років спостерігається частіше у жінок. Переїдання є основним чинником ожиріння. Ожиріння є причиною передчасного старіння, ранньої інвалідизації; середня тривалість життя скорочується на 6—7 років. Воно сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, змін опорно-рухового апарату, патологічних процесів в легенях. Хворі, що страждають на ожиріння, погано переносять операції, особливо в черевній порожнині

Нормальну масу тіла пацієнтів похилого віку визначають по показнику Брока, відповідно до якого маса (у кілограмах) повинна дорівнювати зросту (у сантиметрах) мінус 100. Допускається відхилення в межах ±10%

Три ступені ожиріння

Лікування Застосовують дієту із зниженням звичайного добового раціону при легкому ступені ожиріння на 75%, при ожирінні середньої тяжкості — на 50%. Лікування дієтою з великим обмеженням енергетичної цінності, а також голодом слід проводити в умовах стаціонару під спостереженням досвідченого персоналу. Енергетичну цінність їжі знижують за рахунок зменшення жирів і особливо вуглеводів при збереженні звичайної кількості білків, вітамінів і мінеральних солей. Разом з обмеженням харчування необхідне збільшення рухової активності.Медикаментозну терапію в основному застосовують при захворюваннях, з якими часто поєднується надмірний вміст жиру в організмі.

Виснаження При зменшенні маси тіла і більш вираженого ступеня його - виснаженні - спостерігається перевищення витрати енергії організму над енергетичною цінністю споживаної їжі,що обумовлене: малою енергетичною цінністю або нераціональним складом їжі, нестачею в добовому раціоні основних необхідних для організму складових частин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів), недостатнє засвоєння прийнятої їжі на різних етапах

Харчування і лікування Виснажені хворі літнього і старечого віку вимагають особливо уважного відношення з боку медичного персоналу. Велика увага повинна бути спрямована на нормалізацію харчування. Повноцінна їжа з достатньою кількістю білка (1,2— 1,5 г/кг маси тіла), пюре і соки з овочів, фруктів, комплекси вітамінів (декамевіт, ундевіт, пангексавіт) обов'язкові для таких хворих. За показаннями можна призначати препарати, що сприяють поліпшенню тканинного обміну, засвоєнню основних елементів їжі тканинами організму — анаболічні гормони (ретаболіл і ін.).

При догляді за хворими часто виникають проблеми:

Висновок Отже, процес старіння людини вимагає особливої уваги від самої людини, від близьких, а також медичних працівників. Для того, щоб надати потрібну допомогу, треба знати вікові особливості організму, в тому числі з боку ендокринної системи.

Використана література І.П. Кайдашев, О.А. Борзих Основи геронтології. Частина друга. Навчальний посібник. - Полтава, 2011. Тарасюк В. С. Медсестринство в геронтології, геріатрії і паліативній медицини. — Київ : Медицина, 2013. — 648 с. : мал., табл., схеми. Інтернет-ресурси