Посткласичний період розвитку західноєвропейської філософії xix – xx ст презентация

ВОЛЯ – порив, натиск, сліпе бажання, неусвідомлене прагнення (властива всім предметам існуючого світу) ВОЛЯ – основа і ядро світу (НОУМЕН) ЛЮДИНА – найвищий ступінь об'єктивації волі Світ УЯВЛЕНЬ існує тільки для розсудку (ФЕНОМЕН) = Природа – “річ для нас”

Суб'єкт – умова будь якого Об'єкту. Людина пізнає світ з себе, а не з природи ЛЮДИНА МІКРОКОСМ

Песимізм Шопенгауера « Самотність є жеребом всіх видатних розумів». «Те, що люди називають долею, є всього лише сукупністю здійснених ними безглуздь» «Хто не любить самітності - той не любить свободу, тому що лише на самоті можна бути вільним» «Світ - це госпіталь невиліковних хворих»

“Бог помер” – констатація занепаду релігії та традиційних систем цінностей “Надлюдина” – природна еволюція людини, замість моральних цінностей – воля, життєва енергія Необхідно зруйнувати в людині ТВАРИНУ, щоб звільнити ТВОРЦЯ “ штовхни того хто падає ” – звеличення сили та зневага до слабкості (моральний нігілізм) критика християнства – обґрунтування людської слабкості

Бог помер – людина вільна! Бог помер – людина вільна! Вільний розум вимагає пояснень, інші – тільки віри… Весь світ вірить у це, але чому тільки не вірить весь світ! Людина - це канат, який натягнуто між твариною й надлюдиною, - канат над прірвою. Небезпечне проходження, небезпечно бути на шляху, небезпечний погляд, звернений назад, небезпечний страх і зупинка. Велич - це здатність "задати напрямок".

Альбер Камю 1913-1960 “Есе про абсурд” “Міф про Сізіфа” Людина вкинута до чужого байдужого світу без усілякого смислу В світі є щось, що має смисл – людина, єдина істота, що претендує на осягнення смислу життя