роль і значення звертань у творах українського фольклору презентация

роль і значення звертань у творах українського фольклору Робота учениці 8 класу Дідух Роксолани

Історичні українські пісні несуть в собі всю велич та радість перемог славетних козаків, сум та біль поразок та поневолення людей і землі. Цей жанр несе в собі всю біографію народу тільки в пісенній формі. Ще за часів Київської Русі народні співці виконували різноманітні твори, де в основі сюжету, звичайно, лежали будь-які історичні, соціальні, суспільні події. На справді, термін «історичні пісні» набагато ширший та об'ємніший, ніж здається на перший погляд. До типу історичних пісень відносяться козацькі, чумацькі пісні, балади, думи тощо. Всі вони відображають реальні події та відповідні переживання і відчуття. Вся героїчна, але водночас трагічна історія нашого народу, образ славної рідної української землі, як найкраще оспіваний саме в цих піснях.

З плином часу, минаючи століття та роки, історична українська пісня продовжує цікавити сучасних митців, вчених та простих людей, які щиро люблять та намагаються привити таку саму любов та пошану до пісень і іншим. Безсмертя цих пісень пояснюється одним простим фактом, а саме тим, що в українській пісні живе душа народу, його сміливість, волелюбність, мудрість та совість. Одним з найвідоміших циклів історичних пісень є козацькі пісні, що розповідали про славетних героїв, які не жалкуючи сил та здоров’я, до останнього подиху відвойовували кожну квітку української землі. Всі події та образи оспівані в козацьких піснях є абсолютно реальними. Складались ці пісні народом, які всім серцем переживали за синів, та хоча б піснею намагались підтримувати їх. Тематика козацьких пісень була багатою та різноманітною. В цих піснях піснярі намагались зобразити як найбільше подій, що стосувались життя козаків. Сюжети були пов’язані з прощанням із рідною домівкою, батьками та коханими; оспівувалась та возвеличувалась хоробрість воїнів на полі битви, їхній щоденний побут та багато іншого. 

Отже історичні українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи, яка теж наповнена різними колоритними подіями.

Перші історичні пісні, що дійшли до нас із часів, коли українські землі були під владою. Золотої орди, відтворюють важке життя народу під монголо-татарським гнітом. Наведемо текст такої пісні. Зажурилась Україна, Ой ти станеш на воротях, Бо нічим прожити, А я в закаулку, Витоптала орда кіньми Дамо тому стиха лиха Маленькії діти, Та вражому турку! Котрі молодії – Ой ти станеш з шабелькою, У полон забрано: А я з кулаками, Як заняли, то й погнали Ой щоб слава не пропала Як пана, до хана. Поміж козаками. Годі тобі, пане-брате, Ой козак до оружини, Гринжолити малювати, Бурлака до дрюка: Бери шаблю гостру, довгу Оце тобі, вражий турчин, Та йдемо воювати! З душею розлука.

Історики стверджують, що прототипом Байди Вишневенького був князь Дмитро Вишневецький. Д. Вишневецький заклав на Хортиці фор¬тецю. Під час одного з боїв він був полонений і люто катований. Його за¬чепили ребром за гак- Таких самих мук зазнав і герой “Пісні про Байду”. Важкі тортури переніс полонений турками легендарний Морозенко (пісня “Ой, Морозе, Морозенку”). Упродовж віків залишається бути популярною пісня-марш “Ой, на горі та женці жнуть”, присвячена звитяжним ге¬роям Дорошенкові та Сагайдачному. Великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користується в народі пісня-кант “Ой, зійшла зо¬ря” – про Почаївську Божу Матір, що врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався під час турецької облоги. 

Історичні пісні про боротьбу українського народу проти польських загарб-ників оспівують масовий героїзм народу. У них прославлено битву під Корсунем (“Засвіт встали козаченьки”), Жванцем (“Ой, з города Немирова”), Збаражем (“Ой, що то за хижка”). У піснях цього періоду зве¬личено Б. Хмельницького і його битву в урочищі Жовті Води на Дніпро¬петровщині (“Чи не той то хміль”). Образ Хмельницького порівнюється з хмелем, що завжди був уособленням молодечої сили та звитяги. Йому присвячена також пісня “Гей, не дивуйтесь, добрії люди”. Героєм цієї пі¬сні є також сподвижник гетьмана М. Кривоніс, що пліч-о-пліч йшов з Б. Хмельницьким і під Жовтими Водами, і під Корсунем. Героями істо¬ричних пісень стали Нечай, Богун та інші історичні діячі. Образ Б. Хмельницького оспіваний також у народних думах, зокрема “Хмельни¬цький і Барабаш”.

Увійшли в історію пісні порівняно недавнього часу, які ми називаємо стрілецькими. Сьогодні всім відома пісня “Ой у лузі червона калина”, що хоч і має свого автора, але залишається народною. Історичні пісні та думи є провід-ними жанрами української народної творчості. Чимало сюжетів цих жанрів стали основою для літературних творів. Народна пісня стала поштовхом для написання драм “Сава Чалий” М. Костомарова та І. Карпенка-Карого. У прозову і драматургічну творчість М. Старицького ввійшов легендарний образ Марусі Богуславки. Неоднора¬зово зверталися письменники до пісні “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечор¬ниці”. За мотивами цієї пісні створена одноіменна драма М. Старицького, повість О. Кобилянеької “У неділю рано зілля копала”, роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”.