Теплова теорія припинення горіння. Вогнегасні засоби презентация

Розділ 4 ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕСІВ ГОРІННЯ Тема 12 ТЕПЛОВА ТЕОРІЯ ПОГАСАННЯ Лекція ТЕПЛОВА ТЕОРІЯ ПРИПИНЕННЯ ГОРІННЯ. ВОГНЕГАСНІ ЗАСОБИ.

План лекції. 1. Фізико-хімічні основи припинення горіння 2. Методи та способи припинення горіння. 3. Поняття та загальні вимоги до вогнегасних речовин 4. Параметри пожежогасіння вогнегасними речовинами

1. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ОСНОВИ ПРИПИНЕННЯ ГОРІННЯ Стійке горіння відбувається при балансі тепло-виділення хімічної реакції окислення і тепловідда-чі від системи в навколишнє середовище: q(+) = q(–). Припинення горіння відбувається при порушен-ні теплової рівноваги в зоні горіння внаслідок зміни співвідношення між тепловиділенням та теплопередачею так, що q(+) < q(–). При цьому відбувається зниження температури в зоні горіння нижче критичного значення, і зона реакції вже не може бути джерелом запалювання.

Температуру, нижче якої горіння стає неможли-вим, називають температурою погасання. Порушення теплової рівноваги в зоні горіння можна здійснити за рахунок: Температуру, нижче якої горіння стає неможли-вим, називають температурою погасання. Порушення теплової рівноваги в зоні горіння можна здійснити за рахунок:

Графічне відображення критичних умов припинення горіння Математичне відображення критичних умов припинення горіння:

В точці дотику система знаходиться в хиткій рівновазі. Незначне зниження температури призводить до порушення теплового балансу і переходу системи в точку стійкої рівноваги в області низьких температур. В точці дотику система знаходиться в хиткій рівновазі. Незначне зниження температури призводить до порушення теплового балансу і переходу системи в точку стійкої рівноваги в області низьких температур. Порушення рівноваги системи відбувається при зниженні температури у зоні горіння на деяку критичну величину Т= Тгор – Тпог. для дифузійного полум'я: для кінетичного полум'я:

Температура погасання, при якій відбувається припинення дифузійного горіння: Температура погасання, при якій відбувається припинення дифузійного горіння: Дійсна температура горіння менша, ніж адіабатична температура горіння і становить приблизно 1550К, тоді

2. МЕТОДИ, СПОСОБИ ТА ПРИЙОМИ ПРИПИНЕННЯ ГОРІННЯ Для гасіння пожежі необхідно на практиці реалі-зувати умови порушення енергетичного балансу в зоні горіння. При цьому можна використовувати різні методи, способи та прийоми припинення горіння. Основні методи припинення горіння: зменшення тепловиділення в системі q(+), збільшення тепловіддачі від системи в навколишнє середовище q(–).

Способи зменшення інтенсивності тепло-виділення q(+), що призводять до припинення горіння: Способи зменшення інтенсивності тепло-виділення q(+), що призводять до припинення горіння: зменшення концентрацій компонентів, що реагують, внаслідок зменшення швидкості надходження компонентів суміші; повного припинення доступу окисника чи горючої речовини в зону горіння, розведення горючої суміші інертною речовиною. зменшення об'єму горючої суміші (розбивання зони горіння на малі об'єми з використанням вогнеперешкоджувачів); збільшення енергії активації горючої системи Еакт внаслідок введення в систему інгібіторів.

Способи збільшення інтенсивності віддачі тепла q(–), що призводять до припинення горіння: Способи збільшення інтенсивності віддачі тепла q(–), що призводять до припинення горіння: зниження температури навколо зони горіння шляхом введення речовин, які мають низьку початкову температуру; мають велику теплоту фазового переходу; збільшення коефіцієнтів тепловіддачі конвекцією і випромінюванням шляхом різкого збільшення швидкості натікання холодного компонента горючої суміші в зону горіння (зрив полум’я); підвищення ступеню чорноти полум’я (введення в зону горіння спеціальних домішок, які мають велику випромінювальну здатність).

збільшення площі тепловіддачі шляхом збільшення площі тепловіддачі шляхом застосування спеціальних пристроїв – вогнеперешкоджувачів; внесення в зону горіння вогнегасних речовини з великої теплоємністю і розвинутою поверхнею теплосприйняття.

Способи пожежогасіння реалізують з використанням певних тактичних прийомів припинення горіння: Способи пожежогасіння реалізують з використанням певних тактичних прийомів припинення горіння: 1. охолодження 1.1. охолодження зони горіння до температури менше, ніж температура погасання; 1.2. охолодження поверхні конденсованої горючої речовини до температури менше за критичну (для рідини - Тсп, для ТГМ – Тпір). 2. розведення 2.1. розведення зони горіння інертними розріджувачами; 2.2. розведення конденсованих горючих речовин негорючими компонентами.

3. ізоляція 3. ізоляція 3.1. ізоляція горючої речовини від зони горіння; 3.2. ізоляція окислювача від зони горіння; 3.3. ізоляція зони горіння як джерела запалювання від горючої суміші. 4. хімічне гальмування реакції горіння (інгібірування)

3. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВОГНЕГАСНИХ РЕЧОВИН Для припинення горіння використовують різні засоби пожежогасіння. Засіб пожежогасіння – це речовини або пристрої, які використовують для припинення горіння під час пожежі. Засобами гасіння пожеж є вогнегасні речовини. Вогнегасні речовини - речовини, які можуть безпосередньо впливати на процес горіння, створювати умови для його припинення, або попереджати процес виникнення горіння.

Загальні вимоги до вогнегасних речовин: Загальні вимоги до вогнегасних речовин: висока вогнегасна ефективність; екологічна безпека і відсутність шкідливого впливу на людей і технологічне обладнання; простота і зручність транспортування і подачі в осередок пожежі; можливість тривалого зберігання без зміни властивостей; доступність і відносна необмеженість запасів; економічність (дешевизна).

Використання вогнегасних речовин в процесі гасіння пожеж

КЛАСИФІКАЦІЯ ВОГНЕГАСНИХ ЗАСОБІВ За агрегатним станом: газові (інертні газові розріджувачі, продукти вибуху, хладони); рідкі (вода, водні розчини, водо-пінні засоби); тверді (вогнегасні порошки) аерозольні (аерозолеутворюючі склади)

За домінуючим впливом на горючу систему в процесі припинення горіння: охолоджуючі вогнегасні речовини (вода, водні розчини, твердий діоксид вуглецю, рідкий азот); ізолюючі вогнегасні речовини (вогнегасні піни, порошки спеціального призначення, продукти вибуху); розбавляючі вогнегасні речовини (газоподібні діоксид вуглецю, азот, водяна пара, аргон); інгібуіруючі вогнегасні речовини (вогнегасні порошки загального призначення, хладони, аерозолеутворюючі склади).

Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі й визначається: Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі й визначається: властивостями та агрегатним станом речовин, що горять; параметрами пожежі (площею пожежі, температурою горіння тощо); видом пожежі (в огородженні чи на відкритому просторі); умовами тепло- й газообміну на пожежі; наявністю та кількістю вогнегасних засобів; ефективністю способу гасіння пожежі.

Забороняється застосовувати вогнегасні речовини, які можуть: бурхливо реагувати з горючими речовинами і підтримувати процес горіння. реагувати з іншими речовинами з виділенням горючих продуктів реакції. взаємодіяти з горючими речовинами з утворенням вибухонебезпечних продуктів реакції.

Визначальною умовою вибору вогнегасного засобу є клас пожежі.

4. ПАРАМЕТРИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ВОГНЕГАСНИМИ РЕЧОВИНАМИ Час гасіння (гас) – час від початку подачі вогнегасної речовини до припинення горіння. Вогнегасна концентрація (вогн) – найменша конценртація вогнегасної речовини, при якій досягається припинення горіння. Вогнегасна ефективність (Е) – зворотна величина вогнегасної концентрації речовини або часу гасіння. ;

Загальна кількість вогнегасної речовини (m) – кількість вогнегасного засобу, що подається за весь час гасіння пожежі на загальну площу пожежі або в об'єм приміщення. Загальна кількість вогнегасної речовини (m) – кількість вогнегасного засобу, що подається за весь час гасіння пожежі на загальну площу пожежі або в об'єм приміщення. Інтенсивність подачі (I) – кількість вогнегасного засобу, що подається в одиницю часу на одиницю розрахункового параметра пожежі П (фронту, площі пожежі або об'єму приміщення, в якому відбувається пожежа). Розрізнюють інтенсивності подачі лінійну [лм–1с–1], поверхневу [лм–2с–1] і об'ємну [лм–3с–1].

Питома витрата (g) – кількість вогнегасної речовини, що витрачається за одиницю часу на гасіння розрахункового параметра пожежі. Питома витрата (g) – кількість вогнегасної речовини, що витрачається за одиницю часу на гасіння розрахункового параметра пожежі. , (л/c, кг/c, м3/c) Загальна витрата (G) – кількість вогнегасної речовини, що витрачено під час гасіння пожежі на одиницю розрахункового параметра пожежі. , кг/м2 , кг/м3

Розрізняють наступні інтенсивності подачі вогнегасного засобу Критична, при якій гасіння не буде досягнуто ніколи (час гасіння наближається до нескінченності). Оптимальна, при якій витрата вогнегасної речовини буде мінімальною. Теоретична, яка отримана при аналізі теоретичних умов припинення горіння. Нормативна, яку отримано при аналізі статистичних даних по гасінню однотипних пожеж.

Відношення теоретичної інтенсивності подачі вогнегасної речовини до фактичної називається коефіцієнтом використання Квик. Відношення теоретичної інтенсивності подачі вогнегасної речовини до фактичної називається коефіцієнтом використання Квик. На практиці коефіцієнт використання можна визначити як відношення маси вогнегасної речовини, що приймає участь у гасінні, до маси вогнегасної речовини, що подано на гасіння: Для характеристики ефективності роботи пожежних підрозділів по гасінню пожежі використовують коефіцієнт втрат:

Завдання на самопідготовку Повзик, П.П. Клюс, А.М. Матвейкин. Пожежна тактика. С. 16-24; 28-30. Абдурагимов, В.Ю. Говоров, В.Е. Макаров. Фізико-хімічні основи розвитку і гасіння пожеж. С. 123-145.