Предмет і завдання курсу. Виховання в історії педагогічних джерел презентация

1. Предмет і завдання курсу. Виховання в історії педагогічних джерел (Летурно, Шмідт, Монро, Каптєрєв, Соколов та ін.). 2. Історія педагогіки і сучасність. 3. Методологічні основи і категорії. 4. Зв'язок з іншими науками. 5. Структура курсу. 6. Що дозволяє вивчення курсу "Історія педагогіки"?

1. Очерки школы и педагогической мысли народов СССР, ХVІІІв. – первая половина ХІХв. – М.: Педагогика, 1973. 2. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1961-1986гг. – М.: Педагогика, 1987. 3. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1917-1941 гг. – М.: Педагогика, 1987. 4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси //Під ред. Н.Д.Ярмаченко. – К.: Рад. шк., 1991. 5. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки //За ред. С.А. Літвинова – К.: Рад. школа, 1961. 6. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. /Сост. и автор вводных статей А. И. Пискунов. – 2-е изд. – М., 1981

7. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России: до Великой Октябрьской социалистической революции /Сост. и автор вводных очерков С.Г. Егоров. – 2-е изд. перераб. – М., 1986. 8. Хрестоматия по истории советской школы и педагогики /Сост. М.И. Анисов. – М., 1972. 9. Костантинов Н., Медынский Е., Шабаева М. История педагогики. – М.: Просвещение, 1982. 10. История педагогики. Часть 1. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998. 11. История педагогики. Часть 2. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998. 12. Нариси історії українського шкільництва (1905-1933). Навчальний посібник. /За ред. О.Сухомлинської. – К., 1996. 13. Антология педагогической мысли Украинской ССР. //Под ред. М.Я. Кондакова. – М.: Педагогика, 1988.

Предметом історії педагогіки є галузь педагогічної науки, що вивчає стан і розвиток теорії і практики виховання, навчання і освіти в різні історичні епохи, включаючи сучасність, або Предметом вивчення курсу є двоєдиний процес становлення та розвитку виховної та освітньої практики і педагогічної думки людства у зв'язку з еволюцією всіх сторін життя суспільства, взятий у його діалектично суперечливій єдності і різноманітті культурно-історичних форм з найдавніших часів до наших днів.

Гуманізація і демократизація освіти, відмова від авторитаризму стали прапором сучасної епохи. Історія педагогіки є однією з наукових дисциплін педагогічного циклу і, отже, має свій предмет вивчення й завдання. Це дозволяє зняти штучний поділ у вивченні зарубіжної і вітчизняної, дореволюційної і радянської педагогіки. До ХІХ ст. історія педагогіки сформувалась як самостійна галузь педагогічного знання. Як сказав Гегель: "Без знання минулого не можна зрозуміти сьогодення і тим паче роздивитись майбутнє". У ІІ половині ХІХ ст. був створений ряд історико-педагогічних праць, автори яких перейшли від коментованого викладу фактів до спроб виявлення їх причин.

В основу вивчення курсу історія педагогіки покладений цивілізаційний підхід - висвітлення історії школи і педагогіки в єдиному історико–педагогічному процесі світу. В основу вивчення курсу історія педагогіки покладений цивілізаційний підхід - висвітлення історії школи і педагогіки в єдиному історико–педагогічному процесі світу. Еволюційно-біологічний підхід (Ш.Летурно) - розгляд історії виховання і суспільства з погляду еволюції людського роду(інстинктивна турбота про нащадків). Психологічний підхід (П. Монро) - виділення філософсько-етичної сторони педагогічних вчень і практики виховання (інстинктивно-несвідоме прагнення наслідувати дорослих).

Культорологічний підхід (К. Шмідт) - розгляд виховання як складової частини розвитку культури. Релігійний підхід (П. Каптєрєв і П. Соколов) - інтерпретація з погляду співвідношення християнської церковно-теологічної і світсько-реалістичної спрямованості виховання. Соціологічний підхід (В. Ленін, К. Цеткін) - розгляд школи і виховання як знаряддя соціальних перетворень. Соціокультурний підхід (І.Бех,І.Зязюн, А.Дубасенюк, М.Левківський, О.Сухомлинська) - інтеріорізація всього людського досвіду для оптимальної соціалізації особистості в суспільство. .

Багато років у вивченні історії педагогіки ігнорувалася наступність дореволюційної та сучасної школи і педагогіки, радянські школи протиставлялися зарубіжним, насаджувалася нігілістична оцінка досвіду 20- х років. Негативні явища ігнорувались і замовчувались. Усе це призвело до відчуження цінностей вітчизняної, світової педагогічної культури.

1. Вивчати закономірності виховання як загальнолюдського і суспільного явища, розкривати зв'язок цілей, змісту виховання з рівнем економічного розвитку суспільства. 2. Виявляти раціональні, гуманістично-орієнтовані педагогічні засоби, які розробляють покоління педагогів. 3. Розкривати шляхи розвитку педагогічної науки, узагальнювати позитивне, що накопичене історичною епохою. 4. На кожному етапі розвитку представляти історично вірну картину стану світової і вітчизняної педагогіки. 5. Історико-педагогічні знання повинні активно формувати історичну свідомість майбутніх педагогів.

Прочитайте вислови великих класиків філософії і педагогіки: 1. "Виховання дітей - ризикована справа, тому що у випадку удачі, остання ,придбана ціною великої праці і турботи, у випадку ж поразки - горе непорівняне ні з яким іншим“. 2. "Одна з грубих помилок вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. Запальна дитина, не пам'ятаючи себе, вдарила; дорослий, не пам'ятаючи себе, убив. У простодушної дитини забрали іграшку; у дорослого - підпис на векселі. Легковажна дитина на гроші, що дали йому на театр, купила цукерок; дорослий програв у карти все своє майно. Дітей немає - є люди, але з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншим потягом, іншою грою почуттів. Пам’ятай, що ми їх не знаємо". 3."Якщо педагогіка прагне виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна колись пізнати її у всіх відношеннях…. Вихователь повинен прагнути пізнати людину якою вона є в дійсності, з усіма її вадами та у всій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами й з усіма її великим духовними вимогами".

Кому належать ці висловлення? 2) Якому історичному періоду? 3) Що між ними спільного?

В основі курсу лежать такі закони філософії: В основі курсу лежать такі закони філософії: 1. Взаємопроникнення наук, як закон діалектики дає можливість визначити місце історії педагогіки та її зв'язки. 2. Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин. 3. Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям. 4. Закон єдності логічного та історичного пізнання.

- хронологічний принцип (розгляд педагогічної культури як багатомірного явища, що розвивається, має складну структуру і різноманітні форми взаємодії з суспільством, культурою, філософією, релігією та іншими формами соціального життя); - принцип історизму (розгляд педагогічних факторів, явищ, подій у широкому контексті конкретного історичного періоду); - принцип ретроспективізму (розгляд прогностичної значимості історико-педагогічної спадщини, що має велике значення для вирішення сучасних проблем педагогічної теорії); - принцип цілісності (орієнтація на наскрізний розгляд історико-педагогічних проблем у єдності із загальними тенденціями розвитку світової культури і людської цивілізації в цілому); - принцип варіативності (внесення певної авторської корекції в представлений курс відповідно до власної концептуальної моделі); - принцип рівневої диференціації (засвоєння змісту курсу на декількох рівнях, обумовлених активністю і самостійністю студентів при виконанні контрольних, індивідуальних та творчих завдань).

ті ж, що і в педагогіці: освіта, навчання, школа і т.п. (доповніть цей перелік). - резолюції та рішення з'їздів, конференцій; - архівні матеріали; - праці видатних педагогів різних часів, - офіційні документи: закони, постанови, проекти в галузі народної освіти в різних країнах і історичних періодах; - мемуари; - художні твори.

Історія педагогіки побудована в єдиному потоці всесвітньої історії людства і базується на основі загальновизнаної періодизації: 1. Виховання у первісному суспільстві; 2. Виховання і педагогічна думка в найдавніших Східних цивілізаціях і Античному світі; 3. Виховання та педагогічна думка Середньовіччя і Відродження; 4. Виховання і педагогічні теорії Нового часу; 5. Школа та педагогіка Новітнього часу.

базується на основі цілісного розгляду світового історико-педагогічного процесу в руслі універсальної еволюції загальнолюдської цивілізації і орієнтований на цивілізаційний підхід, що дозволяє визначити як загальні тенденції світової педагогіки, так і її національні інваріанти,які детермінуються особливостями культури великих (Далекосхідної, Південно-азіатської, Близькосхідної, Західної) і локальних (Мезоамерика й ін.) цивілізацій.

1. Розширити загальнопедагогічний світогляд вчителя. 2. Дати уявлення про найважливіші педагогічні концепції, які розроблялися в різні періоди становлення науки. 3. Виробити правильне відношення до спадщини минулого. 4. Критично використовувати досвід зарубіжної педагогіки. 5. Сформувати науково-матеріалістичний світогляд.

"Кому належать висловлення?" Відповідь до вислову №1- Демокріт (460-370 до н.е.) Відповідь до вислову №2- Януш Корчак (ХХ ст.) Відповідь до вислову №3- К.Д.Ушинський (1824-1870 рр.) (Відповідь: актуальність, вагомість, своєчасність).

1. Що є предметом вивчення курсу "Історія педагогіки"? а) педагогічна думка різних часів; б) двоєдиний процес становлення і розвитку виховно-освітньої практики й педагогічної думки людства; в) діяльність видатних педагогів; г) історико-педагогічні праці. 2. Що можна віднести до найдавніших джерел в курсі історії педагогіки? а)манускрипти; б)звукописи; в)піктограми; г)рукописи

3. Який закон філософії не знаходить свого відображення в історії педагогіки?(Знайдіть неправильну відповідь). 3. Який закон філософії не знаходить свого відображення в історії педагогіки?(Знайдіть неправильну відповідь). а) Взаємопроникнення наук. б) Закон заперечення. в) Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин. г) Закон єдності логічного й історичного пізнання. д) Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям. 4. Автором психологічної концепції виховання є: а) Ш. Летурно; б) Дж. Сімпсон; в) А. Еспінас; г) П. Монро. 5. Який принцип не належить до принципів відбору змісту і структурування курсу історії педагогіки? а) причинно-наслідковий принцип; б) хронологічний принцип; в) принцип історизму; г) принцип цілісності; д) принцип варіативності; е) принцип рівневої диференціації.